Юрій Луценко: Говорив з Вакарчуком. Більшість думок у нас збігаються

– Де зустрічатиме Новий Рік Саакашвілі?

– Все це залежить від нього особисто. У Саакашвілі все ще є шанс погодитися на добровільну депортацію до Грузії або можна далі вважати себе понад українськими законами. Другий варіант, швидше, приведе його теж до екстрадиції.

– Раніше ви казали, що не витримаєте на посаді генпрокурора до квітня 2018 року. Що відчуваєте зараз? Плани змінилися?

– Великою мірою, я зробив більшість з того, що планував.

Сама прокуратура внутрішньо реформована. Суворого пострадянського тоталітарного монстра фактично немає.

Щодо зовнішньої діяльності. Мені здається, що я створив атмосферу рівності всіх перед законом. Тому показники протидії корупції і злочинності загалом – найкращі за останні багато років.

Як на мене, я дав підлеглим відчуття того, що дзвінки нагору не потрібні, а корупція – неприпустима.

– Чим тоді плануєте займатися у 2018-му?

Великою мірою, те, що міг як політик дати прокуратурі, я дав, – внутрішньо реформував і зарядив новим підходом до закону.

Але останнім часом відчуваю масовану атаку, зокрема і на мене особисто, якою хочуть довести, що прокурор все ж таки має враховувати політичні та навіть геополітичні реалії.

У зв’язку з цим, я залишаюся, щоб довести зворотнє – прокуратура повинна бути незалежним виконавцем закону.

Коли це закінчиться? Сподіваюся, що навесні 2018 року я зможу відпочити.

– Я думав, правоохоронці взагалі не відпочивають.

– Що ви смієтеся з відпочинку? У мене бувають такі думки (сміх. – Ред.).

– Президентські амбіції у вас є?

– Ні, президентських амбіцій у мене немає, поки я на своїй посаді.

– Усі зараз говорять про Вакарчука як політика. Що думаєте з цього приводу?

– Я також говорив з Вакарчуком. Причому, цікаво, що більшість думок у нас збігаються.

Я зустрічався з ним неодноразово.

– У 2017-му?

– Звичайно.

– То ж чи хоче бути президентом Вакарчук?

– Я думаю, що це треба питати у нього.

Взагалі, я би рекомендував ставити питання і давати на нього відповідь не в площині хоче хтось там, а чи може хтось стати президентом.

Питання не в тому, хто ким хоче стати, а хто ким може бути.

– Кількома словами оцініть діяльність НАБУ за 2017-й.

– Дуже важливий орган, який нарешті розуміє ступінь проблем в країні. Однак, зараз проходить дитячу кризу зростання, коли намагається вирішити проблеми конфліктами і перекладанням проблем на старших дядьків.

Мій життєвий і політичний досвід дозволяє дивитися на це достатньо спокійно. Єдине, що, зрештою, кожен повинен подорослішати і брати на себе відповідальність. Це головна риса будь-якого керівника і політика.

– Що ви думаєте про антикорупційні суди? Можливо, у 2018-му очолюватимете цю реформу?

– Ні-ні.

Луценко вже був міністром внутрішніх справ і казав, що прокуратура гробить справи. Тепер я півтора року генпрокурор, на якого не скаржаться ні глава МВС, ні глава СБУ.

Але очолювати судову гілку – це точно не для мене. Щоправда, меншого я віддав вчитися на юридичний. Але сподіваюся, що реформи відбудуться раніше (сміх. – Ред.).

– Закінчимо, з чого починали. Чому Міхеіла Саакашвілі відпустив суд? 

– Системи немає.

Системи, де усі судді підпорядковуються якомусь кабінету, давно не існує. Це і є демократія. Наявність якої так гаряче заперечує Саакашвілі.

Так, я не згоден з цим рішенням.

Так, ми подаватимемо апеляцію, наполягаючи, що у нас є всі підстави для домашнього арешту пана Саакашвілі. Але, я не піду на спокусу звинувачувати суддів у неправильних рішеннях – це шлях внікуди. Точніше, шлях в “ЛНР” і “ДНР”.

Богдан Амінов.