У несподіваному плані Расмуссена називаються три групи країн, які можуть увійти до миротворчого контингенту. Південноамериканські – Аргентина, Бразилія, Чилі. Європейські, які не входять до НАТО – Австрія, Фінляндія, Швеція. Пострадянські – Казахстан, Молдова, Білорусь. Найбільше запитань в української сторони викликала якраз остання. Білорусь – не лише член Організації договору про колективну безпеку – військово-політичного союзу на чолі з Росією. А й найближчий союзник Москви, який кожен крок узгоджує з ФСБ і ГРУ.
В українському МЗС заявили, якщо немає країн НАТО, то не має бути і країн будь-якого іншого альянсу. Водночас Лукашенко заявив, що готовий забезпечити хоч половину усього миротворчого контингенту.
Миротворчий сценарій Путіна абсолютно неприйнятний для України. Переконує представник нашої держави на переговорах тристоронньої контактної групи у Мінську Леонід Кучма.
Це стало б для України самогубством, заявив Фактам тижня екс-посол США в Україні Стівен Пайфер.
Будь-яка миротворча місія починається з мандату. Тобто повноважень, якими її наділяє Радбез ООН. А там, як відомо, Росія має право-вето. Тому вимушених компромісів не уникнути. Каже екс-командир українського миротворчого батальйону у Боснії та Герцеговині.
Читайте: Португалія готова відправити своїх миротворців на Донбас
Тому очевидно, що між усіма гравцями точитимуться неабиякі дипломатичні баталії.
Не важко спрогнозувати, що Росія усіляко намагатиметься не дати миротворцям перекрити кордон – 400-кілометрову артерію, через яку квазіреспубліки отримують важке озброєння, продовольство і усе, що необхідно для штучного існування так званих “ЛДНР”.
Після зустрічі з Лавровим у Мюнхені, міністр Клімкін заявив, що план Росії полягає в тому, щоб поставити миротворців лише на лінії розмежування.
Раніше Факти ICTV писали, навіщо Путіну миротворці на лінії розмежування.
