8 травня 1945 року Антигітлерівська коаліція ухвалила Акт про беззастережну капітуляцію Збройних сил нацистської Німеччини. Так її участь у Другій світовій війні була припинена, а ця подія стала символом перемоги над нацизмом.
В Україні День пам’яті та примирення почали відзначати згідно з указом президента від 2015 року. Його мета – гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги всім борцям проти нацизму.
У цей день Факти ICTV розповідають про міфи про Другу світову війну і те, що потрібно вшановувати у День пам’яті та примирення.
Найбільший міф
Звичайно, сьогодні головним міфом, особливо на пострадянському просторі, є те, що була Велика Вітчизняна війна, яка почалася 22 червня 1941 року.
Відбулося це коли нацистська Німеччина атакувала Радянський Союз, якому довелося захищатися до 9 травня 1945 року, коли “війна закінчилася”.
– Насправді, як ми знаємо, війна почалася за два роки до того – 1 вересня 1939 року – власне, із союзу нацистської Німеччини і Радянського Союзу, з укладання ними Пакту Молотова-Ріббентропа та спільної операції проти Польщі у вересні 1939 року.
Третину цієї війни – два роки з шести – Радянський Союз був союзником нацистської Німеччини і допомагав їй. Поки в 1941 році не розпочалася радянсько-німецька війна, – розповідає історик Володимир В’ятрович.
Не варто забувати, що завершилася війна 2 вересня 1945 року, а не 9 травня. До того часу бойові дії велися проти Японії, яка відмовлялася здаватися навіть попри те, що війну їй оголосили 60 країн.
Цей міф виник не одразу, адже багато людей ще пам’ятали про події Другої світової. Лише через 20 років після закінчення війни в Радянському Союзі виникла ідея святкувати День перемоги.
– Коли померла основна частина поранених, коли ці всі люди зникли як елемент масової пам’яті, коли залишалися об’єктивно ті ветерани, які вже були на фінальній стадії війни в 44-45 роках, які, можливо, основних жахів не бачили. Їх забили цією “казьонщиною”, “лубком”. Щоб їхні власні дуже щирі спогади не підважували різноманітні міфи, – каже історик Олександр Палій.
Тому Радянський Союз і зміг запустити міф, що перемога у Другій світовій війні була “нікчемною справою”, що “можемо повторити”.
Також йому було властиво пишатися тим, що найбільша кількість загиблих (27 млн людей) припадала саме на СРСР. Водночас керівництво замовчувало інформацію про те, що більшості цих жертв можна було уникнути.
І навіть з датою святкування Радянський Союз примудрився відзначитися.
Навіщо придумали міф про Велику Вітчизняну війну
Датою святкування закінчення війни Радянський Союз визначив 9 травня попри те, що весь інший світ призначив днем перемоги над нацизмом 8 травня, коли ухвалили Акт про беззастережну капітуляцію Збройних сил нацистської Німеччини.
– Радянський Союз обрав святкування 9 травня задля того, щоб довести свою особливість. Мовляв, десь там в Празі чи десь там в Пруссії продовжувався ще опір німецьких військ.
Це було зроблено просто для того, щоб виділитися. Ви знаєте, як свого часу в Російській імперії і в Радянському Союзі весь час вигадували, що щось там винайшли російські вчені. Лампочку вигадали раніше, те винайшли щось своє. Просто задля того щоб виділитися, – розповідає Палій.
У той час Радянський Союз намагався не лише показати, що його зусиллями (а реально – ціною життів мільйонів людей, яких просто посилали на смерть) вдалося перемогти.
А після розвалу Союзу Росія всіма зусиллями намагалася привласнити перемогу собі. У грудні 2010 року президент РФ Володимир Путін навіть наважився сказати, що Росія перемогла навіть, якщо б Україна не входила до складу Радянського Союзу.
В Радянського Союзу, а зараз і Росії, є ще одна ціль: зробити так, щоб світ забув, “викреслити” з історії, що СРСР був союзником Адольфа Гітлера.
– 9 травня – це перетворити Другу світову війну на Велику Вітчизняну… Для мешканців Західної України 39-41 роки – це була війна. Є статистика, яка чітко показує, що у цей період кількість жертв на території окупованої Польщі з радянського боку була втричі-вчетверо більшою, ніж з німецького.
Зміщення з 8 на 9 травня – це дві різні версії, – сказав науковець, історик Ярослав Грицак.
Сучасна Росія створила справжній переможний сказ навколо 9 травня, намагаючись так, по-перше, втримати певний вплив на країни пострадянського простору, по друге – створити образ держави-переможця.
Крім того, Кремль досі намагається приховати правду про Другу світову. За словами Палія, указом Путіна інформація про цю війну засекречена до 2042 року.
У такий спосіб Росія зберігає певні традиції святкування 9 травня, яке ще за часів Радянського Союзу було неправдивим. Крім того, РФ навіть використовує День перемоги як своєрідне алібі на міжнародній арені та у внутрішній політиці, щоб виправдовувати протиправні дії.
– Говорячи про свою виняткову роль у перемозі над нацизмом, Росія намагається виправдати, заховати свою теперішню агресію. Це своєрідне алібі для РФ. Вона “не може” бути агресором сьогодні в Україні, “не може” окупувати Крим чи частину Донбасу. Тому що Росія – це держава, що є правонаступником СРСР, який визволяв всю Європу і світ, – вважає В’ятрович.
8 чи 9 травня
Звичайно, Україна має відходити від того, щоб святкувати 9 травня, натомість вшановувати пам’ять ветеранів і загиблих під час Другої світової 8 травня.
Проте ситуація в нашій країн дещо неординарна. Навіть попри російську агресію на Сході України та анексію Криму, є ті, хто досі воліє святкувати День перемоги.
Для декого це свято теж є певним символом, який не хочуть втрачати.
– Оскільки в Україні є досить багато людей які святкують 9 травня, найімовірніше, нам ще дуже довго доведеться святкувати два дні: і 8, і 9 травня. Це не правильно, але радше, прагматично.
Поки існує велика група людей, для яких 9 травня щось означає – ми матимемо дві дати. Я думаю, що вибір держави має бути на користь 8 травня, але розумію, що швидко це не зроблять, – висловив свою думку Грицак.
Володимир В’ятрович вважає, що 9 травня можна залишити, але змістити акцент на перемогу над нацизмом, а не перемогу, яка виділятиме країну з-поміж інших держав, які також страждали під час Другої світової війни.
Проте всі урочисті заходи краще планувати на 8 травня.
– Це, крім всього іншого, дозволило би деполітизувати 9 травня. Тому що ми зараз бачимо прекрасно, що 9 травня як вихідний день часто використовується різного роду проросійськими лівими силами для нагадування про своє існування, – говорить історик.
Як відзначати
Проте не потрібно забувати, що День пам’яті та примирення – це не про велику перемогу. Він покликаний нагадати про великі втрати, які понесла як Україна, так і багато інших країн світу. Нагадати про те, що таке кровопролиття більше ніколи не має повторитися.
Україна була однією з країн, де відбувалося найбільше бойових дій. Під час Другої світової війни загинуло близько 7 млн українців, і ми завжди повинні пам’ятати, якою ціною нам далася ця перемога.
– Радянські командири посилали на смерть, рота за ротою, радянських солдат, не зважаючи на жодні жертви. Головне було – вибити певну кількість, умовно кажучи, “залити німця” кров’ю. За таку перемогу судити потрібно, – говорить Грицак.
Потрібно сприймати це не як свято, а як певний урок для України і всього світу. Тому й відзначати цей день потрібно відповідно, без пафосу.
– Подивитися на всю цю історію, порозпитувати тих справжніх ветеранів, які залишились. Попіднімати якісь архівні історії. Тобто подивитися на війну з точки зору життя. З точки зору персональних історій, дуже трагічних персональних історій величезної кількості людей.
Це було б правильне відзначення. Через конференції, через публікації спогадів ветеранів і тих людей, що пережили війну. Через якийсь урок, власне кажучи, а не через “побєдобєсіє”, – підсумовує Палій.
Україна вже кілька років дистанціює себе від “великої перемоги”, яку нав’язує багатьом державам Росія. Проте пройде ще якийсь час, перш ніж для всіх громадян нашої країни цей день буде пам’ятною датою.
Коли ми згадуватимемо не просто перемогу над нацизмом, а неймовірно велику кількість жертв, які довелося принести заради неї.
Василь Саф’янюк
Владислав Бомбела
