Вимираючий вид: корінні мешканці столиці занесені у Червону книгу киян
Щодня новий, Київ корінням міцно тримається історії. Як і самі корінні мешканці.
Літописи описують їхню волелюбність, а з XV століття жителі столиці мали магдебурзьке право, де визначено, що самі кияни мають обирати керівництво та здійснювати судочинство.
Родина Кацкевичів-Савичевих дослідила свій родовід до 14-го покоління. У їхній крові – запал старшинсько-гетьманського роду. На фресці у Києво-Печерській лаврі оживають образи їхніх пращурів. А останні 7 поколінь – кияни.
«Коли стомлюєшся, приходиш сюди і отримуєш якесь енергетичне підживлення. Київ – це рідне місто. Місто всіх моїх предків. Таке місто, у яке завжди повертаєшся», – каже корінна киянка у 6-му поколінні, Олена Кацкевич-Савичева.
Середньостатистичний портрет киянина постійно змінювався: це був і одружений чоловік зі шкідливими звичками, і симпатична розлучена бізнес-леді. Сучасний образ – неодружена людина до 30 років, без шкідливих звичок, яка підтримує себе у добрій фізичній формі. Однак в усіх портретах основне – риси, які виділяють киянина.
«Це людина достатньо освічена, культурна, толерантна і волелюбна. Корінний киянин на політичні події дивиться із певною іронією, із певним скепсисом», – розповідає директор Інституту міста, Олександр Сергієнко.
Але скільки ж поколінь киян треба мати за плечима, аби стати корінним?
«Ті, хто насправді любить свій рід, називають цифру 7. І це вже стало якимось загальноприйнятим правилом. Люди дуже цінують цю місцевість. Такого шанобливого відношення я, мабуть, ніде ніколи не відмічав», – каже головний редактор районного видання, Ася Хрістокіна.
Одна зі столичних газет створила Червону книгу киян, куди внесла історії 20-ти родин з найдавнішим київським родоводом. Таке видання – саме на часи. Тарас Кінько підрахував: корінних киян у Києві менше 300 тисяч, а це лише офіційно 10% усіх столичних мешканців.
«Перше покоління приходить в Київ, друге покоління в Києві виростає, і це покоління, яке уже кияни. А третє покоління – це вже кияни 100-відсоткові. Треба спочатку створити для себе середовище, а потім уже вважати, що маєш на нього право», – впевнений корінний киянин Тарас Кінько.
Однак створювали Київ не самі кияни. Лише за півстоліття, з 1820-го, населення столиці виросло в 6 разів.
Історик Віталій Ковалинський каже: коштом держави у столиці збудовані одна церква та одна лікарня. Усе інше надбання – справа рук самих жителів. І найвідоміші меценати – Терещенки, Могилевцев, Бродський – були приїжджими.
«На початку ХХ століття в Києві було десь 400-500 тисяч мешканців, а бум стався наприкінці ХІХ століття, коли в Києві дуже багато будувалося і промисловості, і житла. Переважно некорінні кияни зробили так багато для Києва», – розповідає історик Віталій Ковалинський.
«Ті люди, які більш активні у суспільстві, вони, у своїй більшості, приїжджі. Рухома сила приїжджає ззовні, а саме на киянах лежить відповідальність за якісь традиції, пам’ять про місто», – переконаний корінний киянин у 7-му поколінні, Олександр Кацкевич-Савичев.
Не реєстрація творить справжнього киянина. Це особливі почуття до міста, яке, попри метушню і неймовірний ритм, дихає історією. І небайдужість до того, чим живе сучасний Київ.
//Юлія Мендель, «ФАКТИ», ICTV