«Народний фельдшер» України відсвяткувала 90-річчя (відео)

Шестиканальний телефон на столичній станції швидкої допомоги не замовкає ні на хвилину. Дзвінків за день буває до двох сотень.

90-річна Єлизавета Артемівна кому пігулку порадить, кого просто заспокоїть. І так уже 10 років. Робоча зміна – 12 годин. Відповідати треба оперативно. А ще диспетчер має бути стійким до стресів і до не завжди адекватних пацієнтів.

«Іноді психічно нездорові люди починають задавати одне й те саме питання по 20 разів. А деякі задають питання: як простіше померти?» – розповідає диспетчер Київської станції швидкої допомоги.

Для колективу вона – незаперечний авторитет. За порадами молоді звертаються до неї частенько.

«Людина дуже молода душею. І їй дуже подобається працювати», – каже донька Ольга Кальганова.

Шлях Єлизавети Артемівни в медицину був важким. Після харківської школи поїхала до Ленінграда. Склала іспити до інституту водного транспорту, але після першого курсу почалася війна.

17-річною дівчиною працювала медичною сестрою у госпіталі. Чого тільки не бачила. Та навчилася у критичних ситуаціях бути стриманою і не боятись ні складних операцій, ні крові.

«Це попервах трохи неприємно, а потім якщо є кров – значить, людина жива», – каже Єлизавета Артемівна.

Після війни закінчила Одеський медінститут. Відтоді півстоліття чергувала в кареті швидкої.

«Мені сподобалось на «швидкій». Тому що бачиш, що ти зробив людині. Більшість живими залишались після моєї допомоги», – пояснює диспетчер.

Рятуючи чужих, власних трьох дітей Єлизавета Артемівна бачила рідко. Тож жоден з них у медики не пішов. Але активністю та життєлюбством мами вони досі захоплюються.

І покидати роботу Єлизавета Артемівна не збирається. Бо переконана – доки людина працює, доти й живе. І радіє кожному дню і кожному року, тим більше – 90-річному ювілею.

//ICTV