Сьогодні 90 років з дня загибелі головного отамана армії Української Народної Республіки, публіциста та політика – Симона Петлюри. Його ім’я асоціюють із символом української державності. За свій патріотизм він і поплатився.
Після перемоги в громадянській війні – більшовики почали ліквідовувати опонентів. Першою жертвою став Симон Петлюра. У 26-му його просто у середмісті Парижа розстріляв радянський агент.
Образ Петлюри й досі залишається суперечливим. Герой, вигнанець, антисеміт. Москва сплутала факти і виставила українця лютим ворогом євреїв у часи Громадянської війни. Та для українців Петлюра – приклад незламної боротьби за свободу та незалежність.
За життя і до смерті він зібрав навколо себе цілий букет буцімто несумісних епітетів: борець за свободу та погромник проти євреїв, до яких насправді і причетним не був. Він був щирим вірянином.
– Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров’ю. Нашої – так само. Кров’ю чужою і своєю. Ворожою і рідною, – писав Петлюра.
Читайте: Петлюрі поставлять пам’ятник у Києві
1923-го на головного отамана українського війська комуністи оголосили полювання. Він змушений був утікати. Варшава, Будапешт, Женева. Останнім притулком Петлюри та його сім’ї став Париж. Тут він прожив останні майже 2 роки. На теренах Франції Петлюра й надалі керував УНР, заснував тижневик Тризуб та активно займався публіцистикою. Поки його не наздогнали кулі більшовицького агента.
Самуїл Шварцбард поцілив у Симона Петлюру. 5 куль влучили і через півгодини українського отамана не стало. Пораненим його доправили до найближчого шпиталю. Сам Шварцбарт із місця злочину навіть не тікав. На суді називав себе месником за погроми УНР проти євреїв. Та менше, ніж за рік стало відомо – Щварцбарт – терорист-найманець більшовицької Москви, якому наказали вбити Петлюру.
– Так, Симон Петлюра помер в цьому приміщенні, але точно котре місце – ми не можемо знати. Ми вважаємо, так як нам говорили, це тільки усне передання, шо десь, де цей хрест, – розповідає настоятель церкви Святого Володимира Великого Михайло Романюк.
– Він тут лежав, коли це ще не була взагалі українська церква. Але майже 20 років пізніше це стало українською церквою, – говорить Катерина Перелінич, викладачка англійської, яка співає у церковному хорі.
Нині це греко-католицький собор Володимира Великого – тут лікують душі віруючих. У Парижі Петлюра заснував бібліотеку та музей, однак заповнити фоліантами не встиг. Після вбивства, уряд в екзилії продовжив петлюрівську мрію. Але чимало речей отамана зникли під час німецької окупації.
– Тут його сорочка, в якій він був забитий. І є діри – то від куль. І тут є комір, де ще видно, що є кров, – говорить Ярослава Йосипишин, директор бібліотеки-музею імені Симона Петлюри.
Тепер тут понад 30 тисяч рідкісних книг, мап і столітніх газет. Зокрема, і французька преса, увага якої була прикута до судового процесу над Самуїлом Шварцбартом.
Якими б мотиви не мав злочинець – в історії це чи не єдиний випадок, коли вбивцю, з очевидними доказами, виправдав суд присяжних. Радянська пропаганда настільки вміло заплямувала імідж Петлюри, що чимало французів стали на сторону убивці. А судовий процес перетворився на судилище над убитим Петлюрою. І для більшовицької Москви це була нагода списати криваві погроми на патріота України. І донині, його образ для французів суперечливий.
– Французька публіка на початку століття дуже болюче сприймала усе, що траплялося з євреями. І це пояснює, як суд міг виправдати того, хто привселюдно вчинив вбивство, – говорить журналіст та історик Домінік Бромберже.
Прощалися з українським отаманом тисячі петлюрівців. Поховали на цвинтарі Монпарнас з синьо-жовтим стягом.
Якою б не була історична крива, для українців він – постать унікальна. І навіть після його убивства радянські спецслужби ще десятки років шукали в Україні сліди петлюрівщини, щоб знищити їх. // Наталія Луценко, Ростислав Чомко, Факти, ICTV
Фото: uk.wikipedia.org
