Це не тільки страх, це комплекс різних причин: бійці з передової про СЗЧ

СЗЧ – або самовільне залишення частини – топова тема в суспільстві від середини вересня.

Каталізатором став пост військового Сергія Гнезділова, який воював із 20 років і на 5 рік служби, вирішив гучно її полишити, згадавши про корупцію і провалену мобілізацію.

Наразі, у Генштабі не озвучують, скільки ж військових вчиняють СЗЧ і наголошують: ця проблема існує не лише в Україні.

Це підсудна справа, вона загрожує терміном від 5 до 10 років за ґратами, адже чиєсь зникнення погоди може й не зробить, а чиєсь – призвести до великих втрат. З іншого боку, більшість військових мають претензії до термінів служби та, фактично, неможливості демобілізації.

Верховна Рада ухвалила закон, який декриміналізує самовільне залишення частини, за певних умов та бійці пропонують інші методи, які могли би втримати вояків на фронті. Журналісти Фактів ICTV Ольга Чайко та Марія Малевська з’ясовували цю тему.

Покровський напрямок – тут ворог наступає постійно. Ігор – другий навідник 105 – міліметрової гармати. Раніше воював на Запоріжжі.

Каже, втомлений радше морально, ніж фізично. За понад 2 роки війни не раз смерть заглядала в очі, і він прощався з побратимами.

– Так, у мене багато хлопців, більше половини, воюють у мене побратим Шева нещодавно на Вугледарі помер… 51 вчора ховали ще одного у нас там на алеї слави, багато в селі втрат, пацани герої, – розповів артилерист 15-ї бригади НГУ Кара-Даг Ігор.

В Ігоря вища освіта. Він економіст, працював у банку, як усі не був народжений для війни, але 22-го пішов добровольцем. Та кількість ухилянтів, хабарі за перетин кордону і цивільні, які не бачать війну – демотивують і точно не додають сил воювати.

– Іноді собі ставиш запитання: чому тільки ми, коли дивишся особливо цивільні відео, коли гуляють… у мене так само в селі пацани ті, що кричали… ми були в окупації. Моє село було в окупації 2 тижні, і вони кричали, вони були воїнами, рвали на собі тільняшки. А коли настав час йти… вони досі там ховаються, – додав артилерист Ігор.

Грінча мобілізували 2 з половиною роки тому. Воює – на Бахмутському напрямку.У день знімань тут гупає ствольна артилерія і не змовкають дрони. Йому служилося б легше, якби розумів, скільки ще воювати.

– Якби терміни демобілізації були б відомі, було б легше, бо уже можеш сподіватися, що після певного періоду часу зможеш відпочити. Не всі обирали бути військовими, може, щось вдома чекає, але воно все таке відносне, противник наступає то вибору у нас немає, окрім як тут стояти, – сказав військовослужбовець 93 бригади Грінч.

Втім витримують не всі. Про “самовільне залишення частини”, або СЗЧ мережа загула у вересні, коли фронт показово полишив боєць Сергій Гнезділов. Це привернуло увагу до проблеми мобілізації й демобілізації.

У Генштабі ЗСУ СЗЧ назвали явищем не екзотичним, та прикрим. Воно існувало завжди і по всьому світі, в Україні ж триває війна на виснаження. І мотиви самовільників зрозумілі.

Кількість тих, хто самовільно покинув службу, не називають та наголошують: це – злочин. А той, хто самовільно залишив частину має розуміти насамперед підставляє побратимів.

– Це не тільки страх, це комплекс різних причин, у першу чергу – це втома і тривалість перебування у підрозділі без ротації. При всіх тих мотивах і поясненнях, як юди пояснюють цей свій вчинок – дуже багато лягає навантаження на плечі побратимів. Один пішов у СЗЧ – це значить, що він підставив своїх колег по службі, тих, які виконують завдання поруч, тих військових, яких у підрозділі обмежена кількість, – сказав речник Генштабу ЗСУ Дмитро Лиховій.

В ідеалі, багато проблем можуть владнати командири на місцях, розуміючи фізичний і психологічний стан кожного бійця, та ворог суне на всіх напрямках і на передовій критично важливий кожен, тож у командирів складне завдання: відпустити воїна й послабити позиції, чи не відпустити й наразитися на ризик СЗЧ.

– Не завжди у СЗЧ винний військовий, і не завжди винен командир, що недопрацював. Але загалом для того, щоби скоротити кількість випадків самовільного залишення військової частини. В умовах ведення бойових дій надскладних, психіка людей працює по-різному, і треба зрозуміти, кому із людей треба дати відпочити, кого треба змінити й залучити до інших завдань, і хто зможе перекрити, – розповів командир роти ударних БпАК АХІЛЛЕС, 92-ї ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка Юрій Федоренко.

80% нинішніх військових – колишні цивільні, які не планували бути на передовій так довго.

Демобілізацію виключили із Закону про мобілізацію. Бо поки триває гаряча фаза війни оголити фронт – означає програти. І хоча Україна набирає новобранців, замінити досвідчених бійців, особливо на складних ділянках, нереально. Тому самі армійці пропонують компроміс.

– Наприклад, ми могли б воювати 4 місяці, а 2 місяці проводити вдома. У кого є приватний бізнес – це навіть шанс цим бізнесом почати знову займатися. Або принаймні якось підлатати дірки у морально-психологічному стані сімей. Побути з дітьми, кудись поїхати і здоровʼя підтягнути. Можна моделювати: три місяці – один відпочиваєш, три місяці воюєш. Чи пів року воюєш – а потім три місяці у тебе є вільних, – зазначив військовослужбовець ЗСУ Ігор Луценко.

Поки ж влада хоче частково декриміналізувати самовільне залишення частини. Донедавна за це ув’язнювали на 5-10 років.

Торік за СЗЧ, за даними очільника Верховного суду, покарали понад півтори тисячі людей – це в армії найпоширеніший злочин. Та у серпні Верховна Рада змінила Кримінально-процесуальний кодекс. Якщо військовий самовільно залишив частину вперше, був відсутній менш як три дні, сам повернувся і командир готовий взяти його назад, – покарання скасовують, але через суд. Чи мало це ефект, аналізувати рано, закон запрацював на початку вересня.

Нині ж депутати обговорюють можливість ще спростити добровільне повернення самовільників до частин, зробити так, щоб коротке СЗЧ і до суду не доходило. За повторне покинення частини кримінальну відповідальність залишили.

Для бійців на передовій все це теорія.