Демографічна катастрофа та брак фахівців: що чекає на Україну після війни

З кожним місяцем війни Україна втрачає не тільки тих людей, які гинуть внаслідок російської агресії, але й біженців, які адаптуються за кордоном і не будуть повертатися додому. Існує багато проблем, які доведеться вирішувати після перемоги – відновлення економіки, житла, інфраструктури, розмінування, яке може зайняти десятки років. Але є й багато соціальних бід – демографічна криза, інтеграція ветеранів, брак робочої сили.

З 52 млн населення на початку незалежності, у 2022 нас було 42 млн, ще тоді смертність у 2,5 рази переважала народжуваність. Скільки ж українців зараз живе в країні? Точно сказати неможливо. За підрахунками фахівців з Інституту демографії – десь 35-36 млн. Це враховуючи тільки міграцію – 6 млн українців, які виїхали за кордон.

– За нашими прогнозами, на початок 2037 року нас буде десь 30-31 млн, тобто ми втратимо ще більше 10 млн людей. Це шалені темпи скорочення населення, – зазначає заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи Олександр Гладун.

Щоб уникнути таких втрат слід суттєво наростити народжуваність після перемоги. 100 жінок мають народити щонайменше 250 дітей, в родинах має бути по 2-3 дітей. Демографи називають це фантастикою, за 30 років у нас не було такого. В Україні переважають родини з однією дитиною. Виною всьому бідність, війна яку лише поглибила.

Аби здолати кризу, треба повернути 6 млн українців, які вимушено втекли від війни за кордон. Через півтора року війни лише половина хочуть повертатися додому. Чим далі – тим міцніше вони осідатимуть на чужині, а після відкриття кордонів – до жінок і дітей поїдуть їхні чоловіки. І ми втратимо ще з мільйон людей.

Ще одна проблема в Україні – катастрофічний дефіцит робочої сили на ринку праці. Багато підприємств переїхали на безпечніший захід країни. Багато українців пішли воювати – щонайменше мільйон, і мобілізація триває. Машинобудування, оборонна промисловість та аграрна, гірничо-промисловий комплекс – усі вони скорочують потужності через дефіцит людей. Роботодавці викручуються як можуть.

– Залучаємо жінок на робітничі спеціальності, на ТЕЦ у нас працюють жінки механіками, електромеханіками тощо, – говорить HR агрохолдингу Руслана Богданова.

Парадокс, але в Україні нині високий рівень безробіття: 2-4 мільйони людей, які сидять без роботи, а якщо працюють, то в тіні. У Федерації роботодавців фіксують брак саме робочих спеціальностей – це 9 з 10 вакансій. Роками їх вважали не привабливими і мало оплачуваними. І ось результат. Їх треба популяризувати, інакше не буде ніякої відбудови та економічного відновлення після перемоги.

– Навіть коли безробітній приходить в центр занятості з вищою освітою і йому кажуть, що є вакансії електрика, сантехника, усе з навчанням і це все безкоштовно, але він каже: “Ні, сантехніком я не хочу, електриком не хочу, я – директор”. Ті іноземні компанії, які хочуть зайти в Україну зі своїми інвестиціями, задають питання: “Чи є у вас люди?” Якщо вони бачать, що в нас немає людей, то вони навіть не дивляться в нашу сторону, – нарікає голова комітету сталого розвитку Федерації роботодавців України Олена Колеснікова.

На відбудову країни на наступні 10 років там треба додатково 4,5 млн людей, – оцінюють в Мінекономіки. Тож багатьом доведеться перекаліфікуватись. Якщо ж не буде кому працювати, Україні доведеться залучати трудових мігрантів.

Водночас у нас вже є багато ветеранів цієї війни – демобілізованих, які повертаються до цивільного життя і шукають роботу. Проте не можуть знайти через упередженість роботодавців. І це ще одна проблема, яка потребує вирішення.

Поки триває війна, будь-які прогнози – лише теорія. Щоб поверталися і не виїжджали люди – потрібні робочі місця, конкурентні зарплати, умови для ветеранів. Щоб пригальмувати демографічну кризу – соціальні умови та інфраструктура. Не чекати перемоги, а вже зараз. Інакше після відкриття кордонів отримаємо ще одну хвилю міграції.