Із теплого офісу в сирі бліндажі. Історія командира роти

Хлопця із позивним Койот пішов на фронт добровольцем. На війні Койот з 2014.

Хлопець каже, тут на фронті треба мати везіння.

Про свій першій бій говорить без захоплення. Наприкінці липня 2014-го вони впритул зіткнулися з блокпостом бойовиків у Торецьку.

Тоді він вперше побачив поранених і загиблих побратимів.

Дивіться: Набагато жорстокіші. Бойовики відрядили на передову жінок-снайперів

Після Торецька був Майорськ, потім звільнення частини Зайцевого. За понад три роки війни на рахунку в Койота чимало боїв і, на щастя, жодних поранень.

Вже як справжній професійний військовий розповідає, що головне на війні.

– Не зламатися. Ламає найбільше не тільки ворог. Ламає нерозуміння. Не дивлячись ні на що, продовжувати рухатися вперед. Ось це головне, – розповідає хлопець.

До слова, терористи поцілили у будинок мирного жителя – чоловіка поранено.