На фронті було не до Різдва: військові звернулися до цивільних

Зберегти різдвяний дух, коли немає сил ні на що більше, окрім як на виконання найважливішої нині роботи – нищити ворога. Завдання не просте, а подекуди навіть неможливе. Бійцям, які нині боронять Україну на Сході, а дехто з них це робить уже значно довше, ніж триває повномасштабна війна, нині не до святкувань. Бо ж окрім боротьби з російським ворогом, вони щодня воюють і з втомою, і з виснаженням, і з нестачею боєприпасів.

Настрої армійців у різдвяні дні

У заболочених окопах Донбасу вловити дух Різдва дуже не просто. Військовим у свято складно побажати щось навіть найближчим людям. Довгі паузи. Короткі розмови. Це все, на що у бійців нині вистачає часу поміж щоденним виконанням надскладних завдань.

— Побажання рідним хочеш передати, враховуючи, що зараз не з ними? — Тяжке питання, побажання. Хай в нас все буде добре.

Попри втому, вони щоразу повертаються на позиції, що робити своє. Нищити ворога.  Деякі з українських захисників не були вдома значно довше, ніж триває повномасштабна війна.

— Люблю свою дружину і своїх дітей понад усе. Дружину я не бачив, чесно сказати вже, ну якщо після реабілітації, то десь два з половиною роки, – каже боєць 24 ОМБр ім. короля Данила Тарас.

І щодня вони ведуть одну боротьбу із ворогом. Другу, менш помітну, але не менш складну – із виснаженням та втомою. Наразі здобувати успіхи вдається на кожному з цих полів битв. Бо вірять, що вже наступний Святвечір вони проведуть так, як не змогли ані цього, ані минулого року.

— Якби був вдома, що би робив сьогодні?

— З дочкою грався б.

— Дочці скільки?

— Вісім місяців.

Для кожного українця наші захисники бажають не втомлюватися від війни у тилу, бо ж на передовій це дуже відчувають.