У центрі Харкова розсипається гуртожиток

На порозі гуртожитку нас зустрічає 20-річний Богдан – випускник педагогічного коледжу.

Свій будинок незрячі мешканці ще називають “пасткою для сліпих” – через умови, в яких живуть.

Хлопець має третю групу інвалідності, вчитися пішов, аби вирватися з цього пекла.

Стіна у плісняві, стеля в тріщинах, взимку в кімнаті +15. Хлопець живе з мамою, вона працює пакувальницею, зарплата – 700 грн на місяць.

Ще 3,5 тис на двох – це соцдопомога. З гуртожитку б пішли, та за грошей на оренду навіть однокімнатної квартири – немає.

Дивіться: У Харкові заради багатоповерхівки знищили садибу родини Синякових

Цей гуртожиток побудували на початку 1950-х років минулого століття. Тут мешкали ті, хто працював на спеціалізованому підприємстві для незрячих.

З того часу тут не було жодного капітального ремонту. Будівля з шлакоблоку – холодна, дах протікає, з балкону падають цеглини.

На 60 жителів одна душова. Тут миються за графіком, який ведуть у журналі. А нині ще й бойлер зламався.

Нині двоповерхова будівля на балансі Українського товариства сліпих. Це недержавне підприємство, тому гроші з бюджету на ремонт не виділяють.

Десятки років ці люди самі заробляли собі на життя, кажуть люди – виготовляли розетки, які продавали по всій країні.

Нині на товар старого зразка покупців мало. Люди працюють кілька годин на тиждень, заробленого не вистачає навіть на зарплати, а на ремонт гуртожитку – тим паче.

Єдине, на що розраховують люди – земля у центрі міста зацікавить інвестрів і хтось захоче побудувати тут багатоповерхівку.

Або ж міськрада візьме на себе піклування за людьми з інвалідністю, і їхній гуртожиток перейде на баланс міста.

Чи захистить місто людей з інвалідністю – ще питання, а вже за кілька місяців зима, кажуть люди, треба хоча б залатати діри у стінах.

До слова, на Миколаївщині 160 учнів школи замість класівнавчатимуться у колишній майстерні.