Українка в Непалі: Коли зламався літак, думала, що ми в реаліті-шоу

Запоріжанка Ольга Білинська разом з хлопцем вже більше двох місяців подорожують по Непалу. Пара проходила курс медитацій, пішки досліджувала Гімалаї та підкорювала найвищий високогірний перевал Торунг Ла. Потім мандрівники відправилися до столиці. Дорогою в Катманду їх настигло ще одне випробування – 25 квітня у країні стався землетрус магнітудою 7,9 балів. Він забрав життя понад п’ять тисяч осіб. Ольга поділилася з «Фактами» подробицями свого перебування в Непалі під час катастрофи.

Далі – пряма мова.

Початок

У день землетрусу ми йшли з міста Бактапур в Катманду, і коли почало трусити, ми були вже на околиці столиці. Я не з першої секунди зрозуміла, що це землетрус, це стало очевидно лише трохи згодом.

Люди поруч з нами злякалися, багато хто падав на землю, одна дівчина-продавець вибігла зі своєї лавки після того, як у неї почав падати товар, вчепилася в мене пальцями і почала кричати. Прибігли інші непальці, і теж почали кричати. Ми бачили, як один хлопець вибіг з будинку голим, і на ходу натягав на себе рушник. Всі почали виходити на вулицю і кудись дзвонити. Нам з Юрою було спокійно, я думала, поштовхи вже не будуть продовжуватися. Але коли вони повторилися, ми вирішили, що треба йти по широких вулицях.

Під час найсильнішого поштовху ми були на околиці міста Катманду, а нам треба було дістатись до іншого кінця міста. Ми йшли пішки через все місто. Ще дві ночі ми ночували в наметі біля будинку наших друзів-непальців. І тільки коли вони вирішили повертатися в свої рідні міста, ми пішли в українське консульство.

Руйнування

 Ми жили на вулиці із невисокими приватними будинками, тому нам пощастило і на нас нічого не впало. Взагалі, ми не одразу оцінили масштаби землетрусу, тому що в тому районі, де ми його пережили, основними руйнуваннями були завалена цегла та інші дрібні незручності.

Руйнування, звичайно є, однак Катманду зовсім не виглядає як купа руїн. На 95% будинків всього лише потріскалася штукатурка. Зруйнувалися старі і ненадійні будівлі. Більшої шкоди зазнали в селах в горах.

Евакуація

З представництвом України ми зв’язалися самі, бо у нас був місцевий номер телефону, якого ніхто не знав. В першу ніч ми переночували в парку біля консульства, а наступної нас перевезли в резиденцію почесного Консула України в Непалі. Там були чудові умови, багато місця, це було зручно для збору українців. Почесний консул Кіран Вайдья робив все можливе, щоб нам було добре. Годували нас дуже смачно і різноманітно. Третього травня тут жили приблизно 40 людей.

В резиденції ми з 28 квітня. Ми дуже здружилися, особливо з тими, хто був там із самого спочатку. Раніше ми ділились на групи, щоб готувати їжу, але в останні дні непальці вирішили готувати для нас самі. Бувало й таке, що й консул сам готував нам сніданок.

В очікуванні літака

 30 квітня стало відомо, що спочатку нас евакуюють в Делі, оскільки український літак був 178-м у черзі на посадку в Катманду. Та потім нас відмовилися евакуювати туди через те, що ми не потрапляємо в категорії «хворі» або «з дітьми».

Право на посадку україньський літак отримав ще другого травня, але у нього зламався насос. З України доставили нову деталь дипломатичним вантажем для полагодження літака. Її розмитнювали протягом 8 годин. Та згодом виявилось, що надіслали взагалі не ту деталь. Після такого повороту, здалося, що ми потрапили в реаліті-шоу, і ніхто евакуювати нас не збирається.

Згодом всіх, окрім сімей з дітьми, переселили з резиденції консула до одного з готелів Тамела – цей район в Катманду вважають нестійким до землетрусу. Ми не можемо піти ночувати в наметах, бо щодня нам кажуть, що ми «завтра вилітаємо». 

За нами все-таки вислали другий літак – чартерний рейс авіакомпанії Atlasjet. Можливо, він приземлиться в Катманду цього вечора. Що буде з військовим літаком, знає тільки Міноборони. Але вчора нам навіть дали вибір, на якому літаку діставатися додому.

Кажуть, поштовхи ще тривають, але я вже 2 дні їх не відчувала. Сподіваюся, тут незабаром життя налагодиться, і ми ще не раз повернемося в цю чудову країну

UPD: Ольга на своїй сторінці в соціальній мережі “Вконтактє” повідомила, що військовий літак вже полагодили, і вона має надію, що ввечері вони будуть у Баку

  Аліна Швидко   фото – Ольга Білинська, Юрій Васильєв