Саміт G20 в Японії: які тенденції варто врахувати Україні
Саміт G20, який проходив 28-29 червня 2019 року у Японії, мав важливе значення для узгодження світовими лідерами власних позицій щодо численних проблем у сфері економічної взаємодії, безпекового партнерства та політичного співробітництва.
Саміт не став місцем ухвалення двосторонніх чи колективних домовленостей та деталізації дорожніх карт з врегулювання важливих питань, але визначив контури подальшого перебігу процесів, які матимуть як глобальне значення, так і можуть окремо відбиватися на українських національних інтересах.
Значна увага була зосереджена навколо торговельної війни між США та КНР, загострення якої несе ймовірність дестабілізації фінансових ринків та провокування нової хвилі економічної кризи.
Певна хаотичність зовнішньої політики Дональда Трампа поряд зі стабільністю геополітичного світогляду китайського лідера Сі Цзіньпіня збалансувались у сприятливому проміжному результаті, що дає підстави для продовження двосторонніх перемовин.
Американський президент вирішив не впроваджувати нові тарифи на китайський імпорт в обсязі $235 млрд та анонсував можливе пом’якшення санкцій проти китайського телекомунікаційного гіганта Huawei.
Читайте: Трамп розповів про зустрічі з “президентами і диктаторами” на саміті G20
В контексті хиткої української економіки спроба Китаю та США відмовитись від нового етапу загострення протистояння має позитивне значення, оскільки відтерміновує ризик глобальних фінансових потрясінь.
Не можна залишати поза увагою і дискусії між США та Японією про потреби у зміні чинного двостороннього договору про безпеку.
Для України взаємодія між Вашингтоном та Токіо у сфері безпеки має опосередковане значення, але ситуацію змінює низка дипломатичних аспектів, що можуть актуалізувати наш інтерес.
За ініціативи Японії ведуться активні переговори щодо відновлення суверенітету над Курильськими островами, які перебувають у складі Російської Федерації. Одна з головних вимог Кремля – заборона розміщення військових баз США на зазначених землях у разі повернення їх до складу Японії шляхом внесення окремого пункту у безпековий договір.
Саме тому будь-які зміни в американсько-японському безпековому договорі поряд з готовністю Сіндзо Абе ініціювати надходження додаткових інвестицій в російську економіку (як виконання іншої умови для російської поступливості) можуть як пришвидшити, так і уповільнити реінтеграцію островів.
В контексті українських інтересів, зважаючи на фактор анексії Криму, прогрес у переговорах між Москвою та Токіо з приводу спірних територій стануть небезпечним прецедентом.
Трамп відмовився від розмов про будь-які зміни, ймовірно, виторгувавши певні економічні преференції з боку Японії. Проте продовження діалогу між Володимиром Путіном та Сіндзо Абе щодо визначення можливих модальностей врегулювання питання можуть нести в собі певну небезпеку.
Серед геополітичних питань особливу увагу під час саміту було привернуто до Північної Кореї та Ірану. За кулуарними рекомендаціями Сі Цзіньпіня Дональд Трамп полетів в демілітаризовану зону для зустрічі з Кім Чен Ином, адресувавши сигнал про бажання відновити переговори.
З іранським кейсом вийшло по-іншому. Європейський політичний істеблішмент на чолі з Ангелою Меркель та Еммануелем Макроном підтвердили власну прихильність до чинної ядерної угоди з Іраном, сформувавши опозиційний табір противників ескалації ситуації навколо Тегерана.
Читайте: Макрон і Путін обговорили на G20 Україну і нормандський формат
Водночас бажаний фідбек американський президент міг отримати від російського колеги. Їхня зустріч тривала більше години та справила позитивне враження на американського президента.
Схожість інтересів з приводу якнайшвидшого завершення операції зі стабілізації в Сирії, бажання обмежити влив Ірану на Башара Асада та протидіяти експортним можливостям Тегерану в енергетичному секторі, а також прагнення Дональда Трампа реалізувати свій план загального миру на Близькому Сході можуть стати дієвою платформою для спільного консенсусу.
Обговорювали сторони й українське питання, проте із менш однозначними контурами для компромісу. Американський лідер спростував проведення розмов про звільнення українських моряків. Спільних заяв про врегулювання ситуації на Донбасі помічено не було, що спонукає до двох висновків: українське питання обговорювалось винятково у формалізованих дипломатичних рамках або Дональд Трамп не хотів провокувати конфлікт на фоні важливіших кейсів.
Читайте: 39 кг кокаїну і термос Путіна. Про що говорили на саміті G20 та наслідки для України
Зважаючи на прагматичний підхід теперішньої американської адміністрації, зростають загрози щодо готовності Дональда Трампа залишити на периферії тему анексії Криму. Більше того, є ймовірність визначення сфери впливу Росії в регіональних масштабах, куди, на жаль, входить і Україна.
Автор: Антон Найчук, директор Фонду громадської дипломатії.