Щеплення від дурощів: чого вчить досвід Супрун

Радикали погані, Уляна Супрун – наш герой! Геть популізм! Після заборони Окружного адміністративного суду Києва вищезгаданій пані займати посаду в.о.міністра здоров’я чи почепили ви правильну аватарку?

Чи написали пост із хештегом я підтримую Супрун, чи написали в коментарі ініціатору Ігореві Мосійчуку усе те, що ви про нього думали, але не наважувались сказати вголос?

Наша просунута реформаторська спільнота зненацька розгледіла у радикалах і Олегу Ляшку популістів, хоча її до цього все влаштовувало. І минулого разу частина цієї спільноти дарувала цій політичній силі “по приколу” цілу фракцію.

Бо ж весело, а журналістам особливо, за нестачі новин чи фантазії – можна втулити в ефір відео, де радикали б’ються, водять корів чи співають шансон у сімейних трусах – і робота зроблена.

Так, просунута спільнота недогледіла, як відбірний популізм виліз із голубих екранів у реальне життя і простяг щупальці до тих, кого ми полюбили.

Велика маса населення дізналася про Уляну Супрун не із розповідей про те, як білявка в окулярах скромно ходить Києвом із наплічником та не із тестування перших сімейних лікарів.

Ми полюбили її за очевидні речі: за розповіді про те, що манту можна мочити, що на свята не варто заїдати олів’є холодцем та запивати усе це молочним супом. За очевидні істини, як чхати леді в маршрутці, і що ковбаса – нокаут по вашому здоров’ю та правильному харчуванню.

Звісно, ми усі за Супрун, і ще півуряду та сам президент занепокоєний. Останній навіть пригрозив, що на будь-який суд є реформований Верховний суд.

Втім, є сумні позафейсбучні реалії, де Супрун – відьма, а Олег Валерійович – герой.

Ледве не щодня в рейтингових новинах на більшості каналів виходять сюжети, де Ляшко робить щеплення на кір, перевіряє легені, обіцяє рай онкохворим і проводить агресивну агітацію в сиротинцях та серед сліпих інвалідів.

Люди не розуміють та ненавидять Супрун. Бо обіцянки безкоштовної медицини, з якою можна жерти ковбасу і сидіти на холодному, а потім усе можна вилікувати настойкою мухомора і сечею на полині – гріють душу краще.

Країна, яка вірить, що у кращому випадку її вилікує безпомилковий доктор Хауз, а в гіршому випадку і охлобистінський стабільний коновал Биков підійде – заслужила такі танці політики навколо медицини.

Заслужила на регулярні щеплення від помилок та популізму. Чим недавні витяги із матусиних чатиків про кір, – “не вакцинувались, купили справку, боїмося, що посадять за фальсифікацію”, відрізняються від загальної стратегії ухвалень рішень в нашій країні?

Супрун в біді щонайменше потребує фан-клубів, фотострічок і флеш-мобів. Ще менше потребує, аби її ім’я використовували для партійної агітації і нарощування рейтингів, коли всі інші способи вичерпані – і треба конче придумати якесь неподобство аби героїчно його побороти.

Подарунком для Супрун, яку ми полюбили, мало би стати практичне втілення тих дрібних порад на кожен день: як відрізняти фальсифікат і як готувати святковий стіл в радість, а не на муки.

Так, ми аборигени. І питання, як правильно їсти бутерброд невіддільне від того, хто представляє наш інтерес в органах влади.

А тепер, куди ж подінеться Ляшко? Ми ще побачимо його в раді не одну каденцію, попри цей скандал. Бо коли на екскурсію в парламент приходять групи школярів, вони роблять селфі із Ляшком, а не кимось іншим. Для них це зірка і топовий блогер, шоумен, рольова модель успіху по-українськи (дивовижно, але факт).

У нас не лише епідемія кору, у нас епідемія дурі невиліковна. Від останнього вакцини не знайшли, допоможе хіба пересадка мозку.

Автор: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналіст, блогер.