США були залежними від Китаю: як Україні залучити інвестиції в умовах пандемії
Цитуючи Чарльза Діккенса: наші нащадки одного дня зможуть озирнутися назад і назвати те, що ми переживаємо, як найкращі часи, найгірші часи.
Впродовж десятиліть національні аналітики з питань оборони та медичне співтовариство попереджали, що США стають занадто залежними від Китаю через дешеві товари та робочу силу.
Концепція продукції, дослідження та розробка (Науково-дослідні та Дослідно-конструкторські роботи – далі НДДКР), виробництво, маркетинг та продаж. Прибуток від продажу забезпечує фінансові ресурси для запуску процесу.
Фаза НДДКР потребує інвестицій, тестування та нових початків та вдосконалень. Але вони не гарантують успіху і відновлення інвестицій.
Китай має довгу історію мінімізації невизначеності майбутніх продажів та максимізації прибутку за рахунок зворотної інженерної успішної продукції та недооцінки оригінального розробника. У нього є також потужна робоча сила, яка не захищена трудовим законодавством та правилами заробітної плати, які є стандартними у західних країнах, Південній Кореї та Японії.
Шляхом мінімізації НДДКР Китай не тільки може продавати продукцію за нижчими цінами, але ще й використовувати прибуток для здійснення інших прогресивних ініціатив. Китайська програма Один пояс, один шлях зв’язує країну з Близьким Сходом, Африкою та Європою. П’ятирічні плани вважаються довгостроковими у західних країнах, порівняно з п’ятдесятирічними у Китаї.
Читайте: США можуть висунути фінансові претензії Китаю через Сovid-19
Заради дешевих витрат на виробництво Сполучені Штати охоче давали перевагу виробництву Китаю. На жаль, особливо для невинних життів, що втрачаються у всьому світі, американським людям знадобилася пандемія для усвідомлення вразливості від надмірної залежності від іншої нації. Цю проблему створили промисловість та споживачі.
29 лютого державний секретар Помпео запропонував шлях вперед. Для просування світової економіки він визначив Австралію, Нову Зеландію, Південну Корею, Японію та Індію портфелем диверсифікації. Без залучення країн Америки, Африки, Європи, і це не глобально. Помпео – дуже проникливий держсекретар, але те, що він пропонує, повертає нас до роздумів про п’ятирічне планування – це далеко не так.
Наприкінці Другої світової війни тодішній державний секретар Джордж Маршалл довів широке значення ефективного економічного планування та інвестицій. Як для інвестиції у розмірі $12 млрд, його план був критично важливим для порятунку спустошеної від війни Західної Європи від економічної руїни, оскільки він усунув торгові бар’єри та модернізував промисловість.
План Маршалла також допоміг економіці США, оскільки він створив видатних торгових партнерів, швидко відбудував Європу та дав можливість фінансувати НАТО.
Якщо Україна та її лідери рухаються у правильному напрямку, то секретар Помпео може застосувати ту саму логіку, що і Маршалл. У центрі уваги – Україна. Це країна, яка пережила Гітлера та Сталіна, вторгнення Путіна у Крим.
Географічне розташування країни та багаті природні ресурси робили Україну привабливою ціллю впродовж століть. Гітлер, зокрема, розумів цінність природних ресурсів та можливостей сільського господарства України. Після вторгнення 1939 року він проголосив, що Німеччина більше ніколи не буде голодувати.
Читайте: Чверть мільярда людей постраждає: ООН готується до голоду після пандемії
Зараз, як ніколи, Україні потрібні сприятливі бізнес-можливості для західних компаній, які прагнуть диверсифікуватись від Китаю. В той час, як глобальна довіра до виробничого центру світу згасає і всі готуються до життя після закриття, Україна має виконати сподівання свого народу і знайти можливості задовольнити американські компанії, які хочуть залишити Китай для більш “зелених пасовищ”.
Як сказав колишній президент Грузії Міхеіл Саакашвілі: В Україні є багато можливостей. Численні підприємства залишають Китай, даючи нам можливість направити їх в Україну.
Як ми можемо переконати їх перейти на український ринок? Потрібно пропонувати більш відкриті податкові та регуляторні умови.
Скорочення бюрократичної тяганини, надання податкових пільг та сприятливих місць для офісних приміщень, створення безпечного та процвітаючого бізнес-середовища, що відрізняється від інших офшорних кандидатів – це дозволить Україні стати наступним світовим лідером у сфері ІТ та висококваліфікованих послуг для нового посткоронавірусного світу.
За даними Світового банку, в Україні є 1 600 компаній, що надають послуги з інформаційних технологій (ІТ), з них 100 у списку Fortune 500, якими керують 185 тис. ІТ-фахівців.
ІТ-компанії виробляють 20% експорту України, а загалом функціонує 4 тис. технологічно орієнтованих компаній.
Різниця між програмою Маршалла та можливістю Помпео полягає у тому, що уряду США та ЄС не потрібно збільшувати фінансові інвестиції. Щойно Україна задіє свій потенціал, зовнішня допомога з боку Вашингтона буде непотрібною.
Створення та рекламування Спеціальної економічної зони в Україні, надання технологічним компаніям та інституційним інвесторам доступу до пулу, що зростає, освічених професіоналів у стабільному середовищі дасть свої плоди у відновленні довіри іноземних інвесторів до країни та покаже світові, що реформи, обіцяні президентом, були не лише обіцянками.
Залучаючи світові компанії та пропонуючи їм найкращий податковий режим та нульову бюрократію, ми зможемо лише посилити нашу трансатлантичну інтеграцію. Наші західні партнери захищатимуть свої економічні інтереси так само сильно, як політичні та військові.
Автор: Маркіян Лубківський – екс-посол України в Республіці Хорватія та Боснії і Герцеговині, заступник державного секретаря України та радник голови Служби безпеки України.