Військовий переворот в Судані: чому Росія претендує ще на одну країну

Відстороненому президенту Судану Омару аль-Баширу має бути дуже добре відомо, що таке воєнний переворот, адже він ще у 1989 році прийшов до влади саме таким шляхом, і відтоді, фактично, незмінно керував країною.

За час правління аль-Башира в Судані спалахували жорсткі конфлікти, зокрема і за релігійними ознаками між християнами і мусульманами.

Влада очолювана президентом Судану діяла жорстоко, застосовуючи репресивний апарат держави проти незгодних.

За військову операцію в провінції Дарфур були відкриті кримінальні справи, а Міжнародним кримінальним судом був виданий ордер на арешт Омара аль-Башира за підозрою в організації і проведенні етнічних чисток та геноциду.

Через це Суданський президент став фактично вигнанцем і небажаним гостем в країнах ЄС, США і всього цивілізованого світу.

Однак Росія як держава, яка не ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду і на превеликий жаль ігнорує вимоги цієї поважної судової установи, навпаки поглиблювала стосунки з Суданом, а Володимир Путін неодноразово зустрічався з Омаром аль-Баширом.

Росія співпрацює із Суданом з багатьох напрямків: військово-технічний, енергетичний – російські нафтогазові державні компанії мають інтерес у видобутку нафти в Судані, а також планують будівництво атомної електросианції, постачання зерна і продуктів харчування.

Однак суданцям або не до вподоби російські продукти, або ж вони їм не по кишені, бо одна із причин відсторонення аль-Башира від посади – масові народні мітинги і протести спричинені голодом, браком продуктів харчування і часто їх недоступністю.

Відсторонений президент Судану казав президенту РФ Путіну, що Судан може стати для Росії “воротами в Африку”. І треба сказати, що це відповідає дійсності, оскільки Росія використовує Судан для проведення своїх операцій, пов’язаних із захопленням ринку видобутку алмазів в Центральній Африканській Республіці.

Саме там у 2018 році за дивних невстановлених обставин загинули три російські журналісти-розслідувачі, за версією яких в ЦАР також були присутні найманці російськоі приватної військової компанії Вагнера.

Не виключено, що в Судані Росія планувала відкрити військову базу.

Саме для забезпечення просування інтересів РФ і оточення Путіна, пов’язаних з нафтогазовим і енергетичним сектором в Судані і захоплення потужностей із розробки і видобутку дорогоцінного каміння і металів в ЦАР, там постійно присутні військові радники і ПВК Вагнера.

Військові, які захопили владу в Судані, поки що стверджують, що вони продовжуватимуть співпрацю з РФ. Однак не виключено, що і ці військові затримаються при владі і не будуть так само відсторонені внаслідок протестів, і тоді не можна виключати, що Росія за допомогою своїх ПВК може втягнутись в конфлікт в цій країні.

Наразі ситуація в Судані складна, нестабільна і залежить від поведінки нового тимчасового військового керівництва в цій державі, а також від реакції місцевого населення на ці дії.

Автор: Олександр Мусієнко, політичний експерт, керівник Центру військово-правових досліджень.