PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Автор: Марія Репко

Закон про валюту 2018: чи зміняться правила обміну та переказу валюти

17 травня в Раді ухвалили у першому читанні законопроект про валюту. Розробники обіцяють, що він принесе кардинальні зміни на краще. І дійсно, це може статися, але лише за умови, що до другого читання проект зроблять ліберальним насправді, а не на папері.

Глобальна економіка працює ланцюгово – з українського металу в Європі будують станок, на якому в Китаї виготовляють Барбі та продають її білоруській дитині. Ці так звані ланцюжки вартості працюють бездоганно, коли на кордонах немає перепонів, товари та гроші швидко можуть переходити з рук у руки, змінюючи країни та навіть континенти.

Але в Україні такі перепони існують – це, зокрема, дуже складний обмін та переказ валюти.

Географічно ми Європа, але усі наші сусіди давно спростили та лібералізували своє регулювання, у той час як ми за легкістю проведення транскордонних операцій залишаємося серед купки найвідсталіших африканських країн.

Іще з радянських часів такі складнощі пояснюють небезпекою непродуктивного відтоку капіталу, і саме на це був направлений валютний декрет 1993 року, за яким країна живе і зараз. Але ці, абсолютно радянські, уявлення заважають жити та робити бізнес у глобальному світі із ринковою економікою, відкидаючи нас на десятиліття назад.

Читайте: Рада підвищила експортне мито на брухт

Новий закон про валюту покликаний замінити застаріле регулювання, прямо дозволяючи будь-які валютні операції за невеликим виключенням. Однак при цьому, Національний банк України матиме фактично необмежені повноваження на свій розсуд, незалежно від ситуації, вводити нові або подовжувати старі заборони на будь-які транскордонні чи валютообмінні операції.

Цей закон вже зараз можна вважати кроком вперед, але від другого читання буде залежати, чи цей крок ризикуватиме перетворитися на характерне тупцювання на місці, або стане для країни справжнім стрибком.

НБУ повинен мати важелі дій в кризових ситуаціях. Тому одноосібне і миттєве введення валютних обмежень має залишатися його правом. Але ціна подовження цих обмежень для НБУ має зростати, як вона, власне, зростає для економіки, коли тимчасові антикризові заходи виявляються фактично безстроковими.

Правильним шляхом такого збільшення ціни може стати обов’язок погодити подовження обмежень із незалежним органом. Це може бути Рада НБУ, Кабінет міністрів України, навіть РНБО або Верховна Рада.

Нацбанку доведеться продемонструвати, що небезпека для економіки від потоків капіталу дійсно велика, щоб жертвувати бізнес-кліматом заради стабільності. Прийнятий в Європі термін дії обмежень – шість місяців, такий період є доцільним і для України.

В законі варто прописати гарантію вільного виводу іноземних інвестицій та дивідендів. Саме валютні обмеження на виведення інвестицій – одна з причин їх низького притоку в Україну.

Навіть за умов “вхід долар, вихід – три” іноземний інвестор може розраховувати свої грошові потоки. У нас же виходу взагалі може не відбутися. Ми маємо родючі землі, освічених людей та Угоду про Асоціацію з ЄС, але непрогнозованість середовища – найгірший ворог стабільного притоку інвестицій та успішного бізнесу, а саме така непрогнозованість зараз закладена.

Перед першим читанням законопроекту відбулася серія легких спарингів між НБУ та окремим бізнесом, банківським середовищем, експертами та депутатами за питання повноваженнь. НБУ хоче необмеженого впливу, і поки що він виявляється сильнішим, цей раунд він виграв у всіх.

Із цим законом бізнес-клімат, можна сподіватися, буде краще, ніж без нього. Але іще є можливість консолідуватися для прихильників ліберального підходу і зробити обмеження тимчасовим інструментом, а не безкінечною платівкою. Ця можливість буде останньою.

Автор: заступник виконавчого директора Центру економічної стратегії 

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка