Після того, як Сергій Ковалець очолив Тракай, а сталося це на початку вересня, команда під його керівництвом провела три матчі й у всіх здобула перемоги зі загальним рахунком 7:1. Відтак після 26 турів займає другу позицію. Поки в чемпіонаті Литви настала невелика пауза, Сергій Іванович вперше після свого переїзду в Прибалтику, повернувся в Київ. Фактами ICTV вдалося зустрітися з екс-тренером молодіжної збірної України та дізнатися про його справжні мотиви переходу в Тракай, особливості литовського футболу та про зміни у структурі збірної України.
Було досить переговорів, їздив до Європи і в Україні спілкувалися
– Сергій Іванович, на початку вересня було офіційно оголошено про ваше призначення на посаду головного тренера ФК Тракай. Що вас спонукало очолити віце-чемпіона Литви?
– Мій агент Сергій Омелянчик щільно співпрацює з Тракаем і коли мова зайшла про тренера, Сергій запропонував мою кандидатуру. Керівники клубу розглянули моє резюме і погодилися поспілкуватися. У перший раз, коли я приїхав у Тракай, ми багато спілкувалися з президентом клубу Янасом Невойной, я подивився кілька ігор, але прийти до спільного знаменника, не змогли. А ось вже другий приїзд був більш конструктивним, і ми підписали контракт до кінця сезону + 2 роки. Тобто після закінчення першості (в Литві чемпіонат проходить за системою осінь – весна і фінішує в листопаді. – Ред.), ми подивимося, наскільки влаштовуємо однин одного, і якщо все буде добре, продовжуємо контракт ще на 2 роки.
Сергій Ковалець разом із помічниками – В’ячеславом Нівинським (ліворуч) й Альбертом Рибаком (праворуч)
– Що стало причиною настільки тривалих перемовин?
– У деталі вдаватися не хочу, скажи лише одне – ці моменти є в кожному клубі. Якщо говорити про наш тренерський штаб, то ми повинні були допомогти розібратися у ситуації, тому що команда два роки поспіль грала в Лізі Європи, є хороші футболісти, як литовські, так і іноземці, тому дуже важливо було стабілізувати тренувальний процес й комунікацію між футболістами. Ну, принаймні, нам здається, що це нормальний варіант, щоб спершу дограти чемпіонат, а вже потім сісти і обговорити питання подальшої співпраці.
– Крім Тракая, у вас були ще якісь варіанти продовження кар’єри? Можливо, вам пропонували очолити вітчизняний колектив?
– Про це зараз немає сенсу говорити. Так, було досить переговорів, їздив до Європи і в Україні спілкувалися. Але варіант із Тракаем підкупив тим, що команда грає в єврокубках, перед нею окреслені конкретні завдання і є хорошого рівня виконавці. Тому нам було цікаво попрацювати в такому клубі. Крім того, Тракай – це молодий клуб, який дуже динамічно розвивається. Вони тільки в 2011 році вийшли в А-лігу (вищий дивізіон Литви. – Ред.). У Тракая є своя школа, молодіжна команда грає в першій лізі Литви, участь в якій беруть 16 клубів. Правда, є деякі нюанси щодо інфраструктури, але це теж в перспективі.
-Які цілі стоять перед командою?
– В тому році команда посіла друге місце, тож є і в нинішньому сезоні потрібно взяти як мінімум срібні нагороди.
Потрібні два захисника, крайні півзахисники, нападаючий та воротар
– У складі Тракая грає лише 5 футболістів, яким за 30. Інші ж виконавці, як правило 1992, 1993, 1995-го і навіть 1998-го років народження. За три гри, які ви провели на чолі литовського клубу, як добре вам вдалося вивчити своїх підопічних?
– Природно, ми ще дивимося, нам приємно, що хлопці стараються виконувати ті завдання, які ми перед ними ставимо, як у тренувальному процесі, так і в ігровому. Футбол у Литві технічно-силовий. Є 4 команди, які грають більше в силовий футбол, за рахунок довгих передач. А є 4, які грають за рахунок короткого пасу. Це клуби, що перебувають на верхівці турнірної таблиці.
– Ви вже визначилися з тим, яку гру прищеплюватимете Тракаю?
– Фактично нам не довелося нічого змінювати, ламати, бо працював хороший литовський тренер Едгар Урбанас, який вивів Тракай у Лігу Європи. Команда грала у футбол за рахунок короткого та середнього пасу, був хороший контроль м’яча, тому цей футбол нам теж підходить. Природно, тільки якісь нюанси в спілкуванні, в тренувальному процесі ми змінили.
Тракай у переможній грі проти Утеніса – 1:0
– До кінця чемпіонату залишається близько двох місяців. Ви вже визначилися з позиціями, які потребують підсилення?
– Потрібні два захисника, крайні півзахисники, нападаючий та воротар. Ось ці 5 позицій і вимагають підсилення, якщо дивитися з прицілом на Лігу Європи.
– У зв’язку з цим можна очікувати появу українських гравців?
– Мабуть. В основному у нас грають легіонери з ближнього зарубіжжя – білоруси, молдавани, українці й росіяни. Тому плануємо й надалі підсилюватися легіонерами зі СНД.
-Ви говорили про деякі проблеми щодо інфраструктури. Про що саме йде мова?
– Справа в тому, що домашні матчі ми проводимо на центральному стадіоні Литви – ЛФФ, де, крім Тракая, також грає Жальгіріс і збірна. Між тим, поля там зі штучним покриттям.
– А чому в Тракаї не виходить грати?
– Тракай – це невеликий історичний містечко з населенням в 6 тис. Більше того, він має величезне історичне значення і знаходиться під захистом ЮНЕСКО. Тому стадіон там є, але він не великий і на ньому виступає наша молодіжка. А щось масштабне там будувати не дозволяють як раз тому, що практично все місто – це пам’ятка архітектури.
У Тракая бюджет у чотири рази менше, ніж у Жальгіріса
–Чи є у Тракая тренувальна база і що вона собою представляє?
– У нас є одне поле з натуральним й одне зі штучним покриттям. Плюс – стадіон. Як такої бази немає. Футболісти живуть удома, разом збираємося тільки під час тренувань і матчів.
– Який бюджет у Тракая?
– Точних цифр я не назву, але у нас він приблизно в чотири рази менший, ніж у Жальгіріса. Взагалі, є 3 клубу – Судува, Тракай і Атлантас, – у яких бюджет приблизно однаковий.
-За які місця міг би боротися Тракай в УПЛ?
– Хороше питання. Ми з моїм помічником Славою Нівинським порівнювали, чи могли б ми конкурувати з умовною Олександрією, Чорноморцем та ін. В ігровому плані так, але в інтенсивності боротьби – ми б поступилися. Все-таки у фізичному плані вітчизняні клуби будуть сильнішими. Тому, якщо все буде нормально, головне завдання – покращити фізичний стан футболістів.
– Скільки в Литві заробляють футболісти?
– За футбольними мірками зарплати невеликі. В середньому – це 1000 – 1500 тис. євро.
Взагалі наскільки життя у Литві відрізняється від України?
Незважаючи на те, що зарплати там невеликі – ціни кусаються. Молодь масово виїжджає з Литви в більш багаті країни – Норвегію, Швецію, Німеччину та ін. Євросоюз без кордонів, тому там немає ніякої проблеми просто сісти в машину і поїхати в іншу країну. А так взагалі Литва подобається – все по-європейськи: охайно, чисто, красиво.
Тракайський замок
Збірна не зможе грати як Бразилія, Іспанія або Німеччина
– За своєю колишньою командою – молодіжною збірною України – слідкуйте? Як вам перемоги молодіжки над Францією (1:0) і Шотландією (4:0) у відборі до Євро 2017?
– Звичайно, приємно, що результати хороші. Ми у свій час теж говорили, що у нас 4 матчі вдома і, прикро, що програний матч Македонії (0:2) позбавив нас шансів на вихід із групи. А хлопці молодці, обіграли сильну Францію і міцну Шотландію. При цьому показавши якісну гру.
– Як ви думаєте, чого нашим хлопцям не вистачило, щоб поборотися за вихід на Євро, адже покоління підібралося дійсно талановите?
– Про це ми багато говорили і говоримо зараз: із приходом Андрія Шевченка до національної команди, потрібно систематизувати тренувальний процес, поставити реальні завдання. Тому що в усьому світі молодіжні та юнацькі збірні – повинні, насамперед, показувати якісний футбол, щоб у них дійсно була гра. А вже потім дивитися на результат. Коли буде якість, рівень, дисципліна, ігровий і тактичний вишкіл на хорошому рівні – результат обов’язково прийде. Дуже добре, що Шевченко і його помічники підключають молодь – той же Соболь, Коваленко, Петряк, багато інших молодих хлопців.
– До речі, після виклику в збірну набагато сильніше став грати Соболь, додав Петряк. Бутко в останніх матчах дуже подобається.
– Це наше майбутнє. А ще є Юрченко та Зінченко, які, впевнений, принесуть користь збірної.
– Зараз на місце Семена Альтмана, який курирував збірними, прийшов Мирон Маркевич, під початком якого ви починали свою тренерську кар’єру. Щодо оптимізації роботи збірних ви з ним спілкувалися?
– Звичайно, він розуміє, де є проблема. І ми реально розуміємо, що ми не зможемо грати як Бразилія, Іспанія або Німеччина. У нас є свої сильні якості – це командні дії, відбір, пресинг, силовий, швидкий футбол. Тому якщо говорити про національну команду, то там, перш за все, потрібен результат. Шевченко хоче порадувати результатом при хорошій грі, але в юнацьких командах потрібно закладати тактичний вишкіл та організацію гри, щоб базові вправи були у всіх збірних однакові. Це дуже важливо.
Те, що зараз відбувається в Динамо, я б не назвав це кризою
-За вітчизняним футболом продовжуєте стежити?
– Так, зокрема, дивився дербі – Шахтар-Динамо.
– Зараз усі говорять про кризу в Динамо, адже в останніх 4 матчах кияни набрали всього 1 очко. Ви також вважаєте, що Динамо переживає важкі часи?
– Мені б хотілося підтримати Сергія Реброва, тому що він зробив і робить хорошу роботу: два чемпіонства, вихід із групи Ліги Чемпіонів, Суперкубок, Кубок, тому, на жаль, у нас звикли, тільки критикувати й про негатив говорять куди більше, ніж про успіхи. На мій погляд, Ребров працює добре і якісно виконує свої обов’язки.
Те, що зараз відбувається в Динамо, я б не назвав кризою. Біло-синіх залишило чимало футболістів, деякі травмовані, плюс десь команді не пощастило, адже від Наполі й Зорі кияни пропускали в доданий час. Думаю, незабаром ситуація виправиться, й Динамо знову почне перемагати.
– Судячи з останніх результатів киян, немає побоювання, що Динамо може повторити свій антирекорд Ліги чемпіонів , фінішувавши з нулем очок?
– Ні, у мене таких побоювань немає. Динамо досить потужна команда й здатна нав’язати боротьбу всім опонентам по групі. Не сказав би, що Наполі перемогло заслужено, адже попереду в неаполітанців практично не було моментів. По суті, дві флангові передачі стали голевими.
Роман Кирієнко
