5 випадків введення миротворців. Чим усе закінчується?
Володимир Путін заявив, що не проти розміщення миротворців ООН на Донбасі для охорони місії ОБСЄ, але тільки на лінії розмежування. Українська сторона розкритикувала цю ідею.
Москва направила в ООН проект резолюції про розміщення спецміссії. Пізніше Володимир Путін після розмови з канцлером ФРН Ангелою Меркель заявив про готовність доповнити функції миротворців – охороняти СММ ОБСЄ не тільки на лінії зіткнення, а на всій території.
Глава МЗС України Павло Клімкін озвучив таку позицію: миротворці ООН повинні зайти на Донбас тільки після того, як Росія виведе звідти всіх найманців і озброєння.
Президент України Петро Порошенко з трибуни Генеральної Асамблеї ООН заявив, що лише повноцінна миротворча місія ООН вирішить конфлікт на Донбасі.
– Повноцінна миротворча операція ООН є єдиним ефективним рішенням для деескалації, тому мандат миротворців повинен покривати всю окуповану територію, включаючи російсько-український державний кордон, – наголосив Порошенко.
До речі, у Кремлі категорично відмовляються від ідеї миротворців ООН на кордоні України та Росії в ОРДЛО. Там кажуть, що це нібито “порушує” Мінські домовленості.
Тож як діють миротворці в інших країнах?
Придністров’я
Конфлікт триває близько 28 років. Пік гарячої фази припав на 1992 рік. Тогоріч, влітку Росія ввела свої військові сили під виглядом миротворчої місії.
Таким чином, Москва досі контролює частину ПМР завдяки знаходженню там нібито миротворців.
У червні 1992 року парламент Молдови звинуватив у загостренні ситуації російську 14-ю гвардійську армію. Молдавські депутати звернулися в ООН у зв’язку з відкритою агресією Росії.
Але масштабні військові дії тривали недовго. Вже 4 липня 1992 року Молдова подала запит на перемир’я після застосування артилерії російською стороною.
21 липня був підписаний документ Про принципи врегулювання збройного конфлікту в Придністровському регіоні Республіки Молдова. Підписанти – ПМР, Молдова і Росія.
З цих пір конфлікт заморозився. До складу т. зв. миротворців входили росіяни (55%) і порівну молдавських військових і військових ПМР. Тобто сепаратисти теж мали право голосу на переговорах.
До речі, в Молдові спочатку були введені миротворчі сили, а потім здійснений відведення військових сил від лінії розмежування.
У 1993-му до переговорів приєднуються ОБСЄ, а в 1995-му – Україна, яка відправила до ПМР своїх спостерігачів.
У підсумку, ситуація в ПМР максимально законсервована. На даному етапі Молдова домагається виведення російських миротворців.
У 2006-му у ПМР провели референдум. Нічого не нагадує? Там 97% було “за” входження до складу РФ. Але на відміну від ситуації з Кримом Москва відмовилася від сценарію приєднання ПМР.
У 2017 році Молдова попросила ООН обговорити виведення російських військ з Придністров’я. У Молдові заявили, що зараз російська армія на території країни становить загрозу підтримання міжнародного миру і безпеки.
До речі, у 1999-му році Росія вітала умову вивести свої війська з ПМР у 2002 році. Цього так не сталося.
Косово
Миротворці в Косово були під проводом НАТО, хоч і важливі рішення про них приймалися в ООН.
Загострення ситуації почалося ще в 1996-1997 роках, коли Югославія почала переселяти сербських біженців у Косово з Хорватії та Боснії і Герцеговини.
З 1998 року зіткнення албанських угруповань та югославської армії переросли в бойові дії.
Рада безпеки ООН не могла вирішити ситуацію з етнічними чистками Югославії в Косово. Не було прийнято жодної резолюції. Росія заблокувала усе правом вето.
Миротворці у Косово – унікальний випадок: армія НАТО розпочала військову операцію без формального схвалення Ради безпеки ООН.
З березня по червень 1999 року сили НАТО почали бомбардування авіацією. З цього моменту все пішло на деескалацию конфлікту. Слідом за авіаційними ударами Альянсу в Косово зайшли миротворці KFOR.
Миротворців створили резолюцією Ради Безпеки ООН №1244 – цього разу вето не було.
Військовому контингенту поставили такі завдання: контроль над кордоном, демілітаризація військових угруповань, спостереження за розмінуванням, запобігання бойових дій і створення умов безпеки, в тому числі для біженців.
Максимальна чисельність KFOR сягала 50 тис. осіб з 34 країн (з них – тільки 24 країни з НАТО).
В ООН також створили UNMIK – місію, яка виконувала роль тимчасової цивільної адміністрації в Косово з червня 1999 року. До речі, в обов’язки місії входить економічний розвиток Косово і демократизація. Зараз все йде до скорочення UNMIK.
У 2008-му Косово проголосила незалежність в односторонньому порядку. Це рішення визнали 111 країн-членів ООН із 193-х.
Але два постійні члени РБ ООН – Китай і Росія – відмовилися визнавати незалежність Косово.
Для того, щоб зайняти місце в ООН, країні потрібна підтримка 2/3 членів ООН (не менше 129 країн) і схвалення РБ ООН (без вето від постійного члена).
Сирія
Місія ООН у Сирії була припинена за провальне перемир’я. Активні бойові дії відновилися.
Миротворці зайшли в Сирію в 2012 році завдяки резолюції від 21 квітня №2043. Тоді був придуманий план з шести пунктів щодо припинення вогню в Сирії. Миротворці – один з пунктів.
Місія ООН складалася з неозброєних військових спостерігачів (до 300 осіб), а також належного цивільного компонента.
У мандат прописані були всього два завдання – спостерігати за припиненням збройного насильства і за виконанням плану з шести пунктів з припинення конфлікту.
Перші два тижні масштаби насильства скорочувалися. Однак у травні бойові дії відновилися. Зростаюче насильство не дозволило працювати місії ООН. Також збільшилося число нападів на представників ООН.
Генеральний секретар ООН серед можливих варіантів називав розширення кількості військових або навпаки – зміну діяльності місії на виконання невійськових дій.
У Раді Безпеки ООН у липні продовжили мандат на 30 днів. Однак місію призупинили 19 серпня 2012 року.
В РБ ООН знову пообіцяли відновити місію, але поставили умову: мандат продовжать після припинення використання важкого озброєння і зменшення масштабів насильства.
Колишня Югославія
Одна з наймасштабніших миротворчих місій ООН – СООНЗО (Сили ООН з охорони). Була розгорнута в Боснії і Герцеговині, Хорватії, Союзній Республіці Югославія (Сербія і Чорногорія) та колишній югославській республіці Македонії.
Місія тривала з лютого 1992 року по березень 1995 року. Станом на 1995-й, було більше 38 тисяч військових, серед них – 684 спостерігачів. Серед місцевих було 2 615 співробітників, а також понад 80 цивільних поліцейських і 2017 інших цивільних службовців.
За цей час СООНЗО зазнали втрат – 167 загиблих. На фінансування витрачено понад 4,6 млрд доларів. Спочатку сили миротворців ввели в Хорватію на період врегулювання югославської кризи. ООН відправила туди військових для створення умов миру і безпеки.
У мандат місії ООН також були включені демілітаризація окремих районів у Хорватії та захист цивільного населення від збройних нападів.
Крім того, військові ООН спостерігали за виконанням угоди про припинення вогню в Хорватії. Після того, як СООНЗО почали розширюватися і в інші країни (Македонія та Боснія і Герцеговина) для врегулювання югославського кризи в ОНН прийняли рішення – розділити СООНЗО на три взаємопов’язані операції з відновлення миру для країн, які проголосили незалежність у результаті розпаду Югославії.
Іран і Ірак
Місію ООН запровадили після активних бойових дій. Війна Ірану з Іраком закінчилася в 1988 році. У серпні 1988-го в ці країни запровадили Ірано-іракську групу військових спостерігачів ООН.
Чисельний склад місії невеликий – 400 військових і цивільний персонал, набраний на міжнародній основі і серед місцевого населення.
За весь час існування миротворчої місії загинув 1 військовий ООН. На миротворців було витрачено майже 178 млн. доларів.
Цілі місії полягали в тому, щоб підтвердити остаточне припинення вогню і відведення всіх військ до міжнародно визнаних кордонів. На це у миротворців ООН пішло майже три роки.
У серпні 1991 року місію розформували. Але ще до кінця 1992-го в Тегерані і Багдаді перебували цивільні відділення місії ООН – вони були невеликими і виконували завдання політичного характеру.
Нагадаємо, представник України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи з врегулювання ситуації на Донбасі Ольга Айвазовська розповіла Фактам ICTV, чи врятує миротворча місія Донбас і що потрібно для цього Україні.
