Депутатська недоторканність більше не є нормою Конституції. 3 вересня народні депутати у другому читанні проголосували за її скасування.
Як голосували депутати?
Скасувати депутатську недоторканність обіцяли і президент Зеленський, і партія Слуга народу під час виборчої кампанії. Оскільки закон передбачає внесення змін до Конституції, його швидкого ухвалення не чекали.
Парламент має проголосувати за зміни до Конституції у двох читаннях та на двох різних сесіях. Причому вдруге ініціатива має набрати більше 300 голосів. Оскільки перше урочисте засідання і сесія проводились не за календарним планом, вони вважались позачерговими. Тож 3 вересня парламентарі відкрили другу сесію, а тому змогли швидко провести закон.
Підтримали ініціативу 373 депутати. Опозиційна платформа – За життя та один позафракційний депутат не голосували, а три депутати з Європейскої солідарності утримались.
До того ж ще Рада минулого скликання відправляла документ до Конституційного суду, який підтвердив його законність. Адже законопроект №7203 був розроблений ще у 2017 році і поданий до Ради п’ятим президентом Петром Порошенком.
Що зміниться для депутатів?
Якщо спікер парламенту та президент підпишуть закон, то вже з 1 січня 2020 року з усіх народних депутатів знімуть недоторканність.
Законом передбачено змінити статтю 80 Конституції України. Норми про недоторканність були вилучені – тепер депутати можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані без згоди Верховної Ради України.
Але Конституція дозволяє народним депутатам не нести юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
На цьому також під час виступу наголосив і президент України:
– Я хочу розвіяти всі міфи і політичні маніпуляції. У депутатів зберігається індемнітет. Вони не будуть нести відповідальність за свої політичні рішення, голосування, будь-які політичні та публічні виступи, – зазначив Зеленський.
Що означає депутатська недоторканність?
Недоторканність – це своєрідна юридична гарантія того, що нардепа не можуть притягнути до кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності. Без згоди парламенту не можна було затримати депутатів навіть на місці злочину, провести обшук в їх домівках, вилучити телефонні розмови, переписки та ін.
Недоторканність гарантувала, що в діяльність депутата не будуть втручатись та перешкоджати йому виконувати свою роботу. Вони мали захист від можливого тиску з боку інших гілок влади та невмотивованого кримінального переслідування.
Як раніше карали депутатів?
Раніше існувала довга процедура для того, щоб притягнути нардепа до відповідальності. Генпрокурор мав відправити подання на голову Верховної Ради, який ставив документ на голосування.
За всю історію незалежності недоторканність за процедурою зняли тільки з 21 депутата. Причому найбільш активно це відбувалось у Верховній Раді VIII скликання. За підозрою у змові та підготовці теракту зняли недоторканність з Надії Савченко, за підозрою у сприянні незаконному видобутку бурштину – з Максима Полякова та Борислава Розенблата, за підозрою у шахрайстві – з Сергія Клюєва.
Як намагались скасувати недоторканність?
За 28 років незалежності було чимало спроб забрати у депутатів імунітет. У 2000 році це було однією з вимог народного референдуму, у 2006 році Раді вдалось скасувати недоторканність з депутатів місцевих рад, а у 2014 році Віктор Янукович домігся спрощення процедури притягнення депутатів до відповідальності.
Ще у 2015 році Венеціанська комісія Ради Європи рекомендувала Україні не знімати недоторканність. Через високий рівень корупції та недосконалу судову систему був ризик того, що чиновники могли поплатитись за свою політичну позицію.
Однак організація вважає, що країни, де дотримуються верховенства права та функціонують демократичні інституції, не мають потреби у недоторканності.
В яких країнах є депутатська недоторканність?
Недоторканність – це нормальна світова практика, яка захищає парламентарів від будь-якого впливу на їх професійну діяльність. Вона існує в тій чи іншій формі у США та всіх країнах Європи, крім Нідерландів.
Вперше недоторканність ухвалили у Великій Британії ще у XIX сторіччі. Там, до речі, а ще у Канаді, Іспанії та Ірландії норма недоторканності поширюється тільки на цивільні справи. Якщо ж народні обранці вчинять кримінальний злочин, то їх затримають.
У Бельгії недоторканність розповсюджується ще й на міністрів та місцевих урядовців.
Німеччина, Данія, Греція та Угорщина, для прикладу, навіть зупиняють кримінальне провадження, яке було заведено на депутата до отримання ним мандату. Втім, в окремих випадках за рішенням парламенту воно може бути поновлено.
А у Сполучених Штатах недоторканність не діятиме у разі скоєння кримінального злочину, корупційного діяння або підозри у вчиненні державної зради. Але в тій самій Америці, а ще в Ірландії та Норвегії не можна арештовувати депутата дорогою на роботу або у будівлі парламенту.
В Іспанії, Нідерландах та Румунії кримінальні справи проти парламентарів розглядає лише Верховний суд.
Партія Слуга народу змогла за п’ять днів ініціювати та скасувати недоторканність. Не без підтримки і допомоги інших парламентарів, звичайно. Однак це перший прецедент в історії незалежної України. І це своєрідний тест на демократичність – чи не почнуться політичні переслідування та невмотивовані арешти, як того побоюються противники ініціативи.
А далі – скасування недоторканності суддів та президента. Це, до речі, теж обіцяли в Слузі народу.
