Допоможіть нам боротися за Маріуполь, заберіть дітей – полк Азов
Бійці полку Азов, що боронять Маріуполь від путінських загарбників, доповіли про останні новини з міста.
Заступник командира полку Азов Калина у своєму відеозверненні закликав не забувати про Маріуполь та просити увесь світ про допомогу, аби деблокада міста стала можливою.
Повний текст звернення полку Азов
Слава Україні! 38-й день війни. 38-й день сліз, поту, крові, мужності й героїзму нашого народу. Щохвилини захисники Маріуполя перебувають на межі життя і смерті, у повній блокаді продовжують героїчну боротьбу за Україну та за своїх громадян, воюючи за кожен метр рідної землі.
Я хочу побажати українцям бути такими ж справжніми, такими ж відчайдушними, такими ж хоробрими, як наші хлопці.
Тільки за вчора, 1 квітня, було знищено два ворожі БМП, а сьогодні – один танк та ворожу піхоту. Ми сподіваємося на деблокаду. Знаємо, що політики та військові роблять усе можливе для цього.
Віримо, що Україна має рішення виходу з цієї ситуації. В історії нашої країни є факти перемог, факти звитяги та героїчного чину наших військових. 1659 рік – битва під Конотопом. 1919 рік – Чортківська офензива. Тому потрібно перемагати, бо ми на це здатні.
Я закликаю всіх українців до боротьби за нашу територію, за наших дітей, за наше майбутнє. Я закликаю зробити усе можливе, щоб в Маріуполь приїхали рятувальники зі спеціальною технікою, щоб розбирати завали.
Щоб дитина, чиє маленьке серденько ще б’ється, притиснуте важкими бетонними плитами, було звільнене. Бо ще молиться, надіється на вас і не вірить, що забули, що не прийдуть.
Ця дитина символізує зараз наше майбутнє, майбутнє України та Європи. Дитина, яка ще живе, яка не зробила нічого поганого, любила, бавилася і хоче жити. Хіба вона винна у тому, що малий карлик дав своїм виродкам наказ знищити її, що батьки загинули від виродка-пілота, що скинув бомбу на її будинок?
Хіба цей маленький згорток душі винен, що отруєна московською пропагандою мати російського солдата відправила свого сина вбивати громадян іншої країни?
Уявіть її. Не всіх дітей одразу, яких тут тисячі. Уявіть одну, з її історією, її кольором очей та волосся, з конкретним іменем. І спробуйте подумки сказати, що вона не варта порятунку.
Що ви, дорослі, не можете ризикнути заради неї одної, що це неможливо. Це її деблокувати ми просимо. Це з неї, конкретної дитини, ви маєте зняти конкретну бетонну плиту.
Ми боремося і продовжуємо боротьбу, але відчувати біль кожної дитини Маріуполя – невимовно важко. Допоможіть нам боротися, не відчуваючи цього болю.
Заберіть дітей, зробіть усе можливе, щоб перемогти зло. Ви не можете тримати зброю в руках – лікуйте, будуйте, виробляйте, блокуйте російські сайти та групи, пишіть про злочини і не припиняйте закликати світ про допомогу Маріуполю.
Україна – це нація переможців, це нація героїв, тих, чиє серце і душа завжди відрізнялися людяністю та безумовним відчуттям справедливості. Маріуполь – це Україна!