Безпека Європи залежить від України. Заходу потрібно зосередитися на забезпеченні ЗСУ – The Observer
Західні союзники України повинні зосередитися на підготовці і забезпеченні українських військових.
Про це йдеться в матеріалі Джека Вотлінга – старшого наукового співробітника Королівського інституту об’єднаних збройних сил з питань війни на суші для видання The Observer.
Упродовж двох місяців Збройні сили України намагаються пробити добре укріплені позиції російської армії й прорвати так звану лінію Суровікіна, щоб звільнити свою територію. Бої дуже важкі, з втратами з обох сторін.
Незалежно від того, якого прогресу буде досягнуто найближчими місяцями, союзники України повинні зосередитися на підготовці українських військових до нових боїв.
Джек Вотлінг підкреслює, що важливо розуміти, з чим доводиться мати справу українцям. Росіяни ведуть бій з послідовних укріплених позицій, кожна з яких розташована за мінними полями протяжністю 120-500 м. Росіян прикриває масована артилерія та бойові гелікоптери, і це все разом із засобами радіоелектронної боротьби та протиповітряної оборони.
Українці просуваються, коли вступають у ближній бій із росіянами, але це просування коштує чималих втрат. У росіян теж не все добре. На південному фронті у них до 50 тис. військовослужбовців, але на бойових позиціях залучають близько 25% своїх сил. Якщо відкинути допоміжні війська і війська, необхідні для утримання флангів, то резервів залишається мало. Незабаром і ротацію росіянам буде важко проводити.
В українців є значна перевага: далекобійні та точніші важкі гаубиці, що обмежує контрбатарейний вогонь Росії. Американські касетні боєприпаси також посилять артилерійську перевагу України. Але попри це, Заходу потрібно зрозуміти й виправити їхні помилки за останні кілька місяців.
У липні-вересні минулого року було чітко позначено, що українцям треба для проведення успішних контрнаступальних операцій. Це: артилерія, інженерна техніка, тактична ППО, броньована мобільність, колективна і штабна підготовка.
Партнери України забезпечили достатній рівень артилерії та бронетехніки. Інженерні засоби і тактичну ППО надали в меншому обсязі. Колективна і штабна підготовка створювалася повільно – партнери більше зосередилися на навчанні окремих підрозділів ЗСУ.
Потребу в західних танках і бойових машинах піхоти обговорили у вересні 2022 року, але рішення про їхнє постачання ухвалили тільки в січні 2023 року і виконали лише частково. Такі затримки дали російським військам час на створення посиленої оборони.
Українці вирушили в Європу і США на навчання. Але й тут проблема полягає в тому, що значна частина навчання була погано продумана. Окремих солдатів можна тренувати і в Україні, але не можна навчати підрозділи вище роти.
На західних полігонах українські солдати, наприклад, не могли використовувати свої БпЛА через нормативні обмеження або ж використовувати власне програмне забезпечення для управління вогнем, оскільки воно не сертифіковане НАТО.
Але найбільша проблема полягає в тому, що нормативні акти жорстко вимагають навчати українців так, як це робиться в країнах НАТО. Однак такі навчання треба адаптувати, щоб якнайкраще використовувати сильні сторони українських військових. Для цього необхідно адаптувати дисципліни і розробити нові курси. Такі бюрократичні обмеження підкреслюють серйозну проблему для партнерів України.
Джек Вотлінг підкреслює, що майбутнє європейської безпеки залежить від результату війни в Україні. Але в західних столицях, як і раніше, є політичні зволікання.
Те, що Україні знадобляться запаси НАТО, було очевидно з липня 2022 року, але країни блоку не поспішають збільшувати виробництво боєприпасів, не кажучи вже про виробництво нових артилерійських систем. Якщо цю проблему не буде вирішено, то військова техніка, якою нині користується Україна, з часом вичерпається.
Таким чином, майбутнє європейської безпеки залежить від здатності західних столиць ухвалювати своєчасні рішення.