Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень, адвокат
Ігор Рейтерович, політолог, політичний консультант
Успіх першого Саміту миру, азійський вояж Путіна та бої на Харківщині: аналіз подій тижня
Минулого тижня чи не найголовнішою подією для України стало проведення першого Саміту миру. До Швейцарії з’їхалися делегації з понад 100 країн світу – були представлені всі континенти. Експерти оцінюють захід неабияким успіхом української дипломатії.
Також цього тижня російський диктатор Володимир Путін влаштував собі вояж до Північної Кореї та В’єтнаму. Від КНДР очільник Кремля хоче зброї, а із В’єтнамом – відновлення та збереження давніх військових зв’язків.
Факти ICTV розбиралися, які для нас результати Саміту миру, чого хоче Путін від своїх так званих союзників в Азії та що відбувається на фронті в Україні, зокрема на Харківщині.
- Перший Саміт миру
- Візит Путіна до КНДР
- Візит Путіна до В’єтнаму
- Ситуація на півночі Харківщини
- Чому росіяни зупинилися в просуванні на Харківщині
- Бої на Харківщині – які наміри криє ворог
- Втрати РФ на Харківщині
- Ситуація на фронті за тиждень
Перший Саміт миру
Підсумкове комюніке Саміту миру спочатку підписали 80 країн. Але згодом Йорданія та Ірак вирішили відмовитися від підписання документа. Політолог, кандидат політичних наук, доцент Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка Ігор Рейтерович не вбачає нічого страшного в такому кроці назад.
За його словами, до саміту Йорданія та Ірак також займали доволі невизначену позицію, не включаючись активно в перемовини. Можливо, відмова від підписання комюніке Саміту миру пов’язана з тим, що ці країни не хочуть псувати відносини з Росією, або ж не хочуть займати якусь одну позицію.
– Іноді в політиці таке трапляється, коли країна спочатку має одну позицію, а потім її змінює на іншу. Тут немає жодної трагедії, – зауважує Ігор Рейтерович.
Серед тих країн, які не підтримали комюніке Саміту миру, Вірменія, Бахрейн, Колумбія, Індія, Індонезія, Лівія, Мексика, Саудівська Аравія, ПАР, Таїланд, Об’єднані Арабські Емірати.
За словами політолога, деякі з них мають доволі непогані відносини з Москвою, тож, в принципі, делегації цих країн зробили те, що й мали зробити. Навпаки, було би здивуванням і проривом, якби вони підписали комюніке. Проте успіхом для нас є те, що ці країни були присутніми на Саміті миру.
Доволі неочікувано, що Сербія підписала комюніке, адже ця країна є партнером Росії. Серби все ж таки бачать своє майбутнє в Євросоюзі, тому розуміють важливість підписання таких символічних документів, щоби потім було менше претензій від інших європейських країн, вважає політолог.
Ситуація з Вірменією, яка відмовилася підписати комюніке Саміту миру, теж є непростою історією, адже ця країна має напружені відносини з Росією і, напевне, не хоче їх остаточно псувати. Якби вірмени вийшли б з ОДКБ, як вони й планують, то тоді б, напевно, підписали комюніке Саміту миру, вважає експерт.
Візит Путіна до КНДР
18 червня Володимир Путін прибув із візитом до Північної Кореї, де зустрівся із лідером країни Кім Чен Ином. За словами Ігоря Рейтеровича, своїм вояжем кремлівський диктатор хоче показати світу, та й своєму електорату також, що він може виїздити за межі РФ, зустрічатися з лідерами інших країн, попри санкції та ордер на арешт від Міжнародного кримінального суду.
Також Путін потребує допомоги від своїх ідеологічних союзників у веденні війни в Україні – російській армії необхідні північнокорейські артснаряди та ракети. І навіть якщо вони поганої якості, то росіяни перекриють це кількістю.
Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко також вважає, що Путін самотужки цю війну не “витягне”. Загалом, якщо поглянути на історію війн, які вела Росія, вона рідко де перемагала самостійно.
Крім того, у Росії зараз колосальний дефіцит робочої сили – усе через такі ж колосальні втрати на фронті. Тож Північна Корея цілком може відправити до РФ тисячі трудових мігрантів, які своєю чергою будуть поповнювати бюджет КНДР.
Візит Путіна до В’єтнаму
20 червня російський президент після Пхеньяна прибув до В’єтнаму. Путін розширює географію поїздок, щоб укотре продемонструвати світові, що може відвідувати інші країни, попри санкції, наголошує Ігор Рейтерович.
Варто зауважити, що В’єтнам має доволі непогані відносини зі Сполученими Штатами. Тому, можливо, Путін і тут хоче вбити клин між цими двома країнами – показати, що В’єтнам може добре спілкуватися і з Вашингтоном, і з Москвою.
Раніше на території В’єтнаму була радянська військова база Камрань, яка мала вихід до моря, а це означало присутність радянських кораблів у регіоні. Після розпаду Союзу на утримання цієї бази вже не вистачало грошей, плюс змінилася політична ситуація, тому Москва відмовилася від своєї військової присутності у В’єтнамі.
У 2016 році МЗС В’єтнаму заявило, що не підписуватиме ні з ким жодних союзних договорів військового плану “для протистояння з третіми країнами”, і не дозволить розташування баз на своїй території. Можливо, Путін знову хоче підняти цю тему під час свого візиту до Ханоя, вважає Ігор Рейтерович. Та головне – чи захоче цього В’єтнам.
Ситуація на півночі Харківщини
На початку травня російські окупаційні війська розпочали наступ на півночі Харківської області. Їм вдалося просунутися до районів Вовчанська, Бугруватки, Огірцевого, Гатища, Лук’янців, Глибокого і Стрілечої. І ось уже понад півтора місяця ворог топчеться на місці, хоча кинув на цей напрямок 40-тисячне військо.
Запеклі бої тривають за місто Вовчанськ у Чугуївському районі. Речник ОСУВ (оперативно-стратегічне угруповання військ) Хортиця підполковник Назар Волошин неодноразово наголошував, що окупанти намагаються взяти місто “м’ясними” штурмами – тобто без жалю кидають у бій солдатів.
Та, попри колосальні втрати, росіяни не планують здаватися. Кремлю вдається мобілізовувати до 30 тис. нових військовослужбовців – рівно стільки, щоб покривати щомісячні втрати по всьому фронту, наголошує військовий експерт Олександр Мусієнко.
Чому росіяни зупинилися в просуванні на півночі Харківщини
За словами Олександра Мусієнка, найперша причина – це те, що Збройним силам України вдалося організувати злагоджену оборону та взаємодію між підрозділами для недопущення розширення наступальних дій ворога.
Подекуди Сили оборони навіть перехоплюють ініціативу, проводять вдалі зустрічні бої і контратакують. Наприклад, у районі населеного пункту Тихе, східніше від Вовчанська, там загарбники хотіли обійти Вовчанськ і з флангу створювати ризики для Сил оборони.
Deep State
– Наші сили контратакують і не дали росіянам розширити плацдарм на Харківщині. Зараз уже йдеться про проведення, зокрема, й контрнаступальної операції з метою витіснення ворога з території Харківщини. Ця робота вже триває – є успішні контратаки українських військ, – зауважив експерт.
Другий момент, чому росіяни не просуваються, це дозвіл Заходу бити по території Росії. Це дало можливість нашим оборонцям використовувати системи HIMARS і навіть авіацію, і в такий спосіб тримати під вогневим контролем сполучення між Шебекіним (РФ) і Вовчанськом.
Ще один успіх – це те, що нашим підрозділам вдалося заблокувати близько 400 окупантів у приміщенні агрегатного заводу у Вовчанську. За словами Олександра Мусієнка, це дає змогу поповнити наш обмінний фонд і повернути наших полонених додому.
– Росія дійсно дуже самовпевнено рушила на Харківщину, вважаючи, що зможе досягти значних успіхів, та не досягла, – говорить експерт.
Бої на Харківщині – які наміри криє ворог
За словами Олександра Мусієнка, російським загарбникам треба не лише просування і територіальні здобутки, ворог хоче розтягнути наші резерви по лінії фронту. Це робиться для того, щоби наші підрозділи були виснажені, а в разі зупинки росіян не змогли скористатися ситуацією і перехопити ініціативу.
Українське командування все це враховує, зауважує експерт. Тому російські війська не можуть досягти серйозних оперативно-стратегічних проривів.
Втрати РФ на Харківщині
За даними ОСУВ Хортиця, на Харківщині в період з 10 травня по 10 червня росіяни вбитими та пораненими втратили близько 4000 осіб. Сили оборони України знищили та пошкодили 282 одиниці важкої техніки, зокрема: танків – 52; бойових бронемашин – 59; артилерійських систем – 165; систем ППО – 6 одиниць.
За словами Назара Волошина, днями загарбники на Харківському напрямку з районів Вовчанська, Тихого та Глибокого намагалися вивести залишки своїх підрозділів, адже ті втратили боєздатність. Ворог поблизу кордонів із Харківщиною на своїй території має свіжі сили, якими й доукомплектує розбиті підрозділи. Зокрема, йдеться про залучення у боях підрозділів 155 окремої бригади морської піхоти Тихоокеанського флоту РФ, а також 6 армії Ленінградського військового округу.
Харківщина потерпає від ракетних та авіаційних ударів. Зокрема ворог скидає керовані авіабомби ФАБ-500. Так, лише на Липці ворог минулої доби скинув близько 17 КАБів, а всього за добу на напрямку зафіксовано 21 авіаційний удар із застосуванням 32 КАБів. Нагадаємо, що 10 травня, у день нового наступу на Харківщину, в районі міста Вовчанськ окупанти скинули понад 300 авіабомб.
Назар Волошин загалом називає цей напрямок складним, кількість атак там лише збільшується. Так, минулого тижня таких атак було 45 разів, а тижнем раніше – 35. У самому ж Вовчанську ворог веде безуспішні вуличні перестрілки. За деякими повідомленнями, росіяни намагаються зводити фортифікаційні споруди. Останню добу ворог наступальних дій не проводив.
У Вовчанську нашим Силам оборони протистоять російські підрозділи: 138 окрема мотострілецька бригада 6 армії Ленінградського військового округу, 83 окрема гвардійська десантно-штурмова бригада Повітряно-десантних військ та 30 мотострілецький полк 72 мотострілецької дивізії 44 армійського корпусу.
Ситуація на фронті за тиждень
Речник ОСУВ Хортиця Назар Волошин у коментарі Фактам ICTV зауважив, що російський ворог не полишає спроб просуватися на Покровському та Курахівському напрямках – там упродовж кількох місяців постійні важкі бої. Наприклад, лише минулого тижня Сили оборони відбили 240 атак у районах населених пунктів Калинове, Євгенівка, Новоолександрівка, Сокіл, Уманське, Новоселівка Перша, Прогрес, Невельське, Яснобродівка, Нетайлове Донецької області.
За словами військового, на Покровському напрямку окупанти постійно передислоковують свої підрозділи на ту чи іншу ділянку фронту, бо не мають достатньо сил для штурмів по всій лінії зіткнення. У відповідь наші Сили оборони намагаються завдати максимальних втрат загарбникам. Наприклад, ворог використовує важку техніку точково, бо боїться втратити її.
– Наразі війна більш технологічна, і можливості безпілотників не дозволяють легко використовувати техніку, як то було в часи Другої світової, — наголосив Назар Волошин.
За п’ятницю, 21 червня, на Покровському напрямку росіяни зазнали великих втрат – понад 200 осіб убитими та пораненими.
Крім того, росіяни сконцентровані на прориві нашої оборони західніше від Бахмута, щоб вийти на рубіж по каналу й захопити Часів Яр. До міста вони намагаються підійти й зі сторони Богданівки та Іванівського. Взяття Часового Яру відкриє окупантам шлях до Краматорська та Словʼянська, наголошує Назар Волошин. Бої за місто тривають щодня, ворог гатить по району авіацією та артилерією. Окупанти, окрім піхоти, активно застосовують танки та бойові броньовані машини.
Кількість мінометних і артилерійських обстрілів у цьому районі постійно коливається. Так, 19 червня їх було 1103, а 20 червня – 938 обстрілів. У п’ятницю, 21 червня, кількість обстрілів знову зросла – до 1053. Лише поблизу самого Часового Яру за 21 червня зафіксовано 260 обстрілів, а днем раніше – 234.
Також чималими є втрати ворога на Часовоярівському напрямку. Так, за добу 20 червня Сили оборони знищили 255 окупантів, ще 397 отримали поранення. 21 червня ліквідовано 55 загарбників та 83 отримали поранення.
Речник ОСУВ Хортиця Назар Волошин зауважує, що росіяни активізувалися на Торецькому напрямку для штурмів Часового Яру. Ворог намагається тиснути з боку Горлівки на селища Шуми та Нью-Йорк.
У боях за Часів Яр беруть участь підрозділи 1065 артилерійського полку повітрянодесантних військ (98 дивізія ПДВ РФ), 58 батальйон спецпризначення (1 корпус армії “ДНР”) та бригада Север-В. Лише за минулий тиждень загарбники 7827 разів обстріляли позиції Сил оборони на цьому напрямку. А на місто припало 2007 обстрілів, що на 65 обстрілів більше, ніж позаминулого тижня. Зросла й кількість штурмів, наголосив речник ОСУВ Хортиця.
На інших напрямках теж неспокійно, проте кількість та інтенсивність ворожих штурмів значно менша.
Минулого тижня на Курахівському напрямку в районах Красногорівки, Новомихайлівки, Георгіївки, Побєди, Парасковіївки, Костянтинівки ворог 100 разів намагався прорвати нашу оборону. Ситуація там доволі напружена.
На Краматорському напрямку минулого тижня ЗСУ відбили 65 атак окупантів. Росіяни не полишають спроб просунутися в районах населених пунктів Григорівка, Калинівка, Кліщіївка, Іванівське, Нове Донецької області.
– Не можна сказати, що лише ворог намагається штурмувати. Сили оборони також штурмують позиції загарбників, захоплюють його оборонні рубежі та вогневі точки.
Ми також здійснюємо свої контратакувальні дії, на тактичному рівні займаємо їхні вогневі позиції, вибиваємо з рубежів. Тактична ситуація досить динамічна, непроста і постійно змінюється, – наголосив у коментарі Фактам ICTV Назар Волошин.
За його словами, російська армія для нарощування своїх наступів продовжує використовувати чисельну перевагу.
