Просування ЗСУ в Курській області, бої за Покровськ і що буде з УПЦ: головні події тижня

Росія продовжує активні бої на Донеччині, зокрема на Покровському та Торецькому напрямках. Складною ситуація лишається у Нью-Йорку та Часовому Яру. На противагу наступу ворога, Сили оборони України продовжують свою успішну операцію в Курській області.

Якою є ситуація на фронті, як на неї може вплинути Курська операція та чи варто сподіватися на “революцію” у церковному житті України – читайте у матеріалі Фактів ICTV.

Операція в Курській області

Операція Сил оборони України на території Курської області РФ триває вже третій тиждень, і станом на сьогодні ЗСУ мають чималі територіальні здобутки. Так, аналітики американського Інститут вивчення війни (ISW) чи не щодня повідомляють про просування українських підрозділів, що свідчить про слабку оборону росіян.

У коментарі Фактам ICTV військовий експерт Михайло Самусь заявив, що російська сторона на самому початку ухвалила рішення не реагувати адекватно на захід українських сил.

– Так, у перший чи другий день Курської операції росіяни могли туди направити війська з Донбасу. Але вирішили діяти так, як їм тоді здавалося правильним, але абсолютно неадекватно з військового погляду. Вони, замість добре навчених підрозділів, почали збирати і відправляти на Курщину “непідготовлену солянку”, – наголошує експерт.

За його словами, російське командування вирішило удати, що нічого особливого в Курській області не відбувається, а тому немає потреби перекидати великі резерви та ще й зупиняти наступ на Донбасі. Саме окупація усієї Донеччини зараз є головним воєнно-політичним завданням для Путіна до кінця року. І кремлівський диктатор не може від цього відмовитися.

Тому Москва оголосила режим контртерористичної операції в Курській області й кидає туди призовників, кадирівців, резерви, які не залучені в активній фазі бойових дій.

– Але так воєнні операції не робляться. Якби росіяни діяли адекватно, то ще в перші дні мали направити туди мінімум дві-три дивізії у повному складі, щоб ударити українському угрупованню по флангах. Зараз це зробити дуже важко. Можна й зараз дві-три дивізії направити, але пройшло багато часу, українські війська просунулися, закріпилися і формують свою оборону по річках. Зараз ще один тиждень мине – і Україна реально займе оборону по Сейму, – пояснює військовий експерт.

І після цього росіянам взагалі буде важко про фланги думати.

І тоді треба буде не 2-3 дивізії, а вже щонайменше 50 тисяч військ.

На думку Михайла Самуся, військове командування просто побоялося донести Путіну реальний стан справ, сказати йому, що не має можливості продовжувати бої на Донбасі, що треба зупинятися, перекидати з Донбасу значні сили, зупинятися на Вовчанському напрямку, переводити повністю всі війська на Курщину. Лише у такому разі росіяни могли б гарантувати Путіну, що українські війська в Курській області вдасться зупинити.

– Зараз шансів у росіян дуже мало. Тобто треба, щоб українські війська якось діяли непрофесійно, припускалися помилок. Ось такою збірною солянкою зі строковиків неможливо деокупувати територію, – зауважує експерт.

Зараз росіяни сподіваються, що вони якимось дивом продовжать тиснути на Донбасі й одночасно зупинять наступ українських військ в Курській області.

Курська операція ще не змінила перебіг війни

За словами Михайла Самуся, Курська операція ще не змінила перебіг війни, але змінила поточну картину бойових дій і примусила росіян реагувати на наші операції. До цього, Росія володіла ініціативою, а тепер ми змінили ситуацію, тепер ми пропонуємо сценарій.

– Ми атакуємо в Курській області, а вони намагаються атакувати на Донбасі. Тобто зараз така ситуація, як на дуелі у ковбоїв – хто перший моргне. Далі важливо буде, хто все ж таки досягне успіху. Або росіянам вдасться проломити фронт на Донбасі, або українцям вдасться закріпитися в Курській області, – зауважує військовий експерт.

На його думку, можливо, через місяць, коли росіяни зрозуміють, що неможливо зупинити наступ на Курську область тими мінімальними зусиллями, їм треба буде знімати кілька дивізій та спрямовувати з Донбасу на Курськ. Хоча ймовірніше, що окупанти спочатку будуть знімати війська з Півдня і Харківського напрямку, а з Донбасу в останній черзі.

Дозвіл бити західною зброєю по Росії

Михайло Самусь не певен, чи спонукає президента США Джо Байдена успішна Курська операція до рішення дозволити України бити американським озброєнням по цілях у РФ. Таке рішення залежить від двох людей – від президента Байдена і від віцепрезидентки Камали Гарріс. Але вони зараз у передвиборчій кампанії і політтехнологічно не хочуть активувати українські питання.

– Хоча їм би пішло на користь ухвалення такого рішення. Вони б демонстрували, що допомагають Україні, а Україна перемагає. І це можна було б використати проти Трампа. А зараз вони, мені здається, гірше собі роблять, коли намагаються удати, що не можуть жодним способом якось впливати на ситуацію української війни, – підсумовує експерт Михайло Самусь.

Ситуація на Покровському напрямку

Ветеран російсько-української війни, військовий експерт Євген Дикий вважає, що міських боїв у самому Покровську на Донеччині навряд чи вдасться уникнути.

– Я намагаюся бути реалістом. І, на жаль, міських боїв ми не уникнемо. А от в самому Покровську, я гадаю, що ворога можна надовго зупинений. Річ у тім, що ми завжди були дуже сильними в боях у міській забудові, особливо в обороні, – зауважує Євген Дикий.

За його словами, яскравим прикладом є Часів Яр. На жаль, ЗСУ не змогли завадити ворогу дійти до Часового Яру. Сталося це чотири місяці тому, тож ось усі ці чотири місяці окупанти б’ються в межах Часового Яру. А це місто значно менше за Покровськ.

Тут ще можна згадати Бахмут, Авдіївку. Бої в міській забудові дозволяють ЗСУ затримати ворога дуже надовго.

На думку Євгена Дикого, оборона міста Покровськ, напевно, протримається не один місяць. Але тут варто відзначити ціну, яку заплатить ворог за це місто. У окупантів зазвичай дуже високі втрати. Наприклад, у Бахмуті співвідношення втрат доходило 1 до 10, в Авдіївці – 1 до 16. Та й для наших захисників і захисниць ці бої також були важкими, наголошує військовий.

Перевага міської забудови у тому, що кожна багатоповерхівка – це готове укриття, яке неможливо швидко знести. Наше слабке місце в полях, тому що загарбники КАБами руйнують наші земляні укріплення. Місто теж авіабомбами знести можна, але це вже дуже тривалий процес.

Ситуація в Нью-Йорку та Торецьку

За словами Євгена Дикого, що в Нью-Йорку, що в Торецьку тривають близькі контактні бої, тільки в Торецьку – на східній околиці. А в Нью-Йорку – на західній, бо окупанти його вже майже зайняли, там тримаються наші останні підрозділи.

Зміна правил гри через операцію в Курській області

Наступ у Курській області – це просто блискучий, геніальний військовий і політичний хід, що призвело до зміни правил гри.

– Ми явно продемонстрували, що так просто не підемо, бо створення військових комендатур – це показник того, що ми плануємо тримати ці території, скільки нам буде вигідно. З військового погляду, це не рейд, це саме повноцінна військова операція на російській території. Це ще прецедент, бо вперше іноземні солдати зайшли на територію Росії після Другої світової війни. Це вперше в історії, коли іноземна армія зайняла шматок території ядерної держави, – наголошує Євген Дикий.

За словами військового експерта, український наступ на Курську область показав, що росіяни абсолютно були не готові ані до оборони, ані до реальних бойових дій за межами нинішньої лінії фронту.

А далі загарбники зробили величезну помилку – не стали перекидати значні резерви з Донеччини до Курської області. Вони пішли на принцип: хоч що б там у Курській області не відбувалося, наступ на Донеччині не припиниться. Але ж тоді треба цю діру чимось закрити – і виявилося, що боєздатних резервів у Росії просто немає, тому прогалину латають строковиками.

З військового погляду така стратегія виявилася дуже неефективною, бо ми їх легко розбиваємо і російські строковики чи не цілими підрозділами здаються в полон. І нарешті, вперше за війну, ми виправили баланс за кількістю полонених. Так, за два з половиною тижні Курської операції український обмінний фонд поповнився 2 500 полонених росіян. І це ще не все, зауважує Євген Дикий.

А тим часом по самій Росії пішли хвилі невдоволення та протестів. Бо одна справа – контрактники, які за гроші добровільно поїхали на СВО. Зовсім інша справа, коли відправляють 18-річних дітей, яких забрали з дому і кинули вмирати, – говорить військовий експерт.

До речі, у цій темі російські пропагандисти відкрили скриньку Пандори, коли думали, що втішать населення своїми заявами про чеченські війни – про те, що чеченські війни виграли строковики.

– Та краще б пропагандисти це не згадували. Бо по Росії котяться хвилі протестів, де цілком патріотичні, ватні російські матусі виявилися не готові втрачати своїх синів. І зараз у РФ активізувався рух, як хлопцям-строковикам швидко і легально виїхати із країни, – говорить Євген Дикий.

Крім того, для російських громадян виявилося шоком, що їхня влада виявилася неспроможною захистити.

На думку Євгена Дикого, що довше Україна протримається в Курській області, а якщо ще вдасться поширити операцію, наприклад, на Брянську та Бєлгородську, то ймовірніше ця операція реально підірве підвалини путінського режиму.

Наша операція в Курській області ставить Україну у сильнішу переговорну позицію і є відповіддю всім, хто пропонував замороження війни та фактичну капітуляцію.

Закон про заборону релігійних організацій, пов’язаних із РПЦ

20 серпня 2024 року народні депутати проголосували за закон №8371 Про заборону діяльності в Україні релігійних організацій, пов’язаних з РФ. Передбачається, що Українська православна церква (Московського патріархату) має розірвати усі зв’язки з РПЦ. На це релігійні організації в Україні матимуть аж 9 місяців.

24 серпня президент України Володимир Зеленський підписав цей закон.

Варто зауважити, що від початку повномасштабної війни слідчі органи України відкрили кримінальні справи щодо понад 100 священнослужителів УПЦ (МП). Майже 50 із них уже повідомлено про підозру, а 26 – отримали судові вироки. До того ж настоятель РПЦ патріарх Кирило відкрито підтримує і виправдовує путінську війну та “благословляє” російську армію і зброю на вбивства українців.

В Україні пропаганда “русского міра” активно проводиться в храмах УПЦ, яка, до речі, усіляко запевняє, що не має зв’язків із РПЦ, та й у назві церкви вже не використовують Московський патріархат. Та чи так все насправді?

У коментарі Фактам ICTV релігієзнавець, професор Олександр Саган розповів, як в Україні перевірятимуть, має релігійна організація зв’язок із РПЦ, чи ні.

За його словами, Держкомнацрелігій видає припис, де чітко зазначать, які документи релігійна організація має надати, щоб довести, що не афілійована з російською церквою.

– Тому що заявляти в УПЦ можуть все, що завгодно, але якщо в статуті про управління є розділ про те, що вони керуються грамотою Московського патріарха і зовнішньоцерковна діяльність здійснюється тільки через Російську православну церкву, то скільки б вони не розказували, що не мають зв’язку, є документальне підтвердження того, що такий зв’язок є, – говорить Олександр Саган.

До того ж всі єпископи УПЦ (МП) без винятку є членами керівних органів Російської православної церкви: це і архієрейський собор і помісний собор. Настоятель УПЦ, митрополит Онуфрій є членом синоду Московського патріархату. Жодних заяв, ані усних, ані письмових, щодо того, що єпископи та Онуфрій вийшли з цих органів, немає. Жодного підтвердження того, що Онуфрій не бере участі в засіданнях синоду також немає.

– Ось він каже, я туди (в Москву) не їжджу. Річ у тому, що він туди не їздив і весь 2020 рік, тому що була пандемія коронавірусу. Але по скайпу вони збиралися і чудово ухвалювали рішення. Тому ці заяви, що він кудись не їздить, не мають під собою підстав. І на сьогодні не можна 100% довести або спростувати, що Онуфрій не бере участь у засіданнях синоду, бо Москва не публікує список учасників, спеціально для підігрування Онуфрію, – зауважує релігієзнавець Олександр Саган.

Чи може УПЦ (МП) приховувати свої зв’язки з РПЦ

За словами Олександра Сагана, особисті зв’язки священнослужителів важко простежити, адже в умовах розвитку соцмереж чи месенджерів можна з легкістю вести спілкування чи то по скайпу, чи то по зуму тощо. І такі комунікації майже неможливо відстежити та зафіксувати.

У цього світлі релігієзнавець наголошує, що в ухваленому Верховною Радою законі є абсолютно абсурдна норма, яку експерти критикували, але вона все одно залишилася, про те, що будь-які зв’язки між афілійованими структурами і Московським патріархатом заборонені. А якщо хочете, то лише з дозволу Державного органу у справах релігій.

І абсурд тут у тому, що особисті зв’язки неможливо простежити, та й закон не передбачає будь-якого покарання за це. А ось адміністративні зв’язки вже можна буде зафіксувати.

– Для того, щоб відбувся архиєрейський собор у Москві, треба, щоб наші єпископи приїхали туди. Ну, або взяли участь у якийсь інший спосіб. І тут РПЦ вже приховувати нічого не буде, бо це за підсумками собору буде офіційний документ, – розповідає Олександр Саган.

Як ухвалюватимуть рішення щодо припинення діяльності релігійних організацій

Олександр Саган наголошує, що у законі передбачені запобіжники. Так, за 9 місяців, від моменту вступу у дію, почне працювати стаття 279, пункт 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Там дуже чітко виписані терміни. Так, суд першої інстанції не може тривати довше від одного місяця. Тобто через місяць має бути остаточне, не проміжне рішення. На апеляцію теж дається лише місяць.

Є це варіант подання на оскарження в Європейський суд з прав людини, але це вже не впливає на виконання рішення українського суду. Тобто говорити, що судові розгляди щодо припинення діяльності релігійних організацій, пов’язаних із РПЦ, можуть затягнутися на роки, не можна.

Припинення договорів користування УПЦ держмайном

У законі прописано, що через 60 днів після набуття чинності закону договори користування парафіями УПЦ державним і комунальним майном припиняються. На сьогодні в Україні таких об’єктів понад 3000.

– У чому проблема, або в чому сила цього закону? Фізично УПЦ не забороняється, її лише позбавляють юридичного статусу. Священники УПЦ й далі можуть вінчати та хрестити. Якщо у такої парафії є власноруч побудований храм і він приватизований, то для них взагалі нічого не зміниться. Закон їх не чіпатиме, він не має компетенцій, – наголошує Олександр Саган.

А ті, хто орендував державне майно, можуть орендувати якесь інше приміщення.

Чи може УПЦ приєднатися до інших церков

Релігієзнавець Олександр Саган нагадує, що канонічною церквою на території нашої країни є Православна церква України (ПЦУ), адже вона має томос про автокефалію. Відкриття будь-яких інших православних юрисдикцій можливе лише за погодженням із ПЦУ. В Україні, наприклад, є румунський вікаріат у складі ПЦУ.

Саган вважає, що частина громад УПЦ під впливом цього закону приєднається до ПЦУ, щоби не втратити майно й орендовані приміщення.

– Частина з них піде служити в гаражах, частина й надалі стоятиме за Московський патріархат. Цей закон підштовхне знизу суспільство до того, щоб воно осмислювало ситуацію і рухалося далі.

Чи готова УПЦ (МП) до діалогу?

Тут варто спочатку дати відповідь на питання, чи ліквідувала УПЦ (МП) розрив євхаристійного єднання із Вселенською патріархією? Не ліквідувала.

Так, собор єпископів УПЦ (МП) 13 листопада 2018 року, після того, як відбувся синод Константинопольського патріархату, звинуватив Константинопольського патріарха в тому, що він начебто втручається не у свої справи, що він не має жодного права говорити про Київську митрополію, і взагалі вони розірвали євхаристійне єднання із Константинополем.

На соборі 27 травня 2022 року УПЦ начебто розриває відносини з Москвою. Але церква не має статусу автокефалії, тобто вона повинна в якійсь юрисдикції діяти. І що робить Онуфрій? Він затверджує на помісному соборі рішення свого собору єпископів 2018 року, де підтверджується, що розривається єднання із Вселенським патріархом.

– Якби УПЦ (МП) хотіла якогось діалогу, то таких дій Онуфрій би не вчиняв. Я так бачу, що УПЦ готова терпіти гоніння, як вона каже. Я думаю, що більшість мучеників світу з радістю б погодилися на такі гоніння, які священники УПЦ будуть “нести” у своїх мерседесах. Але розумію, що УПЦ не розірве зв’язок із Московським патріархатом, – наголошує Олександр Саган.

Чи призведе ухвалений закон до реформ у церковному житті?

За словами релігієзнавця Олександра Сагана, зазвичай кардинальні реформи в церковному середовищі реалізуються дуже довго. Але можна сподіватися, що ухвалений Радою закон розпочне певні рухи.

Зрештою, УПЦ треба чітко відповісти на питання, що для них важливіше: бути з Московським патріархатом чи бути з українським народом?

– Це не буде швидко. Це буде поступовий, еволюційний шлях до зміни мислення і до зміни розуміння ролі та значення церкви в житті суспільства, – підсумував Олександр Саган.