Чи варто Україні запроваджувати електронне голосування та які є ризики
Під час Diia Summit президент Володимир Зеленський анонсував запуск опитувань у застосунку Дія. Спершу вони стосуватимуться, власне, самого додатку, але згодом їхні функції розширяться.
Наприкінці 2021 року глава держави навіть заявляв про опрацювання питання паралельного онлайн-голосування. І передумовою цього кроку можуть стати опитування, оскільки є “стартом цифрового народовладдя”. Та чи можна вже говорити про готовність України до цієї технології?
Від опитувань до голосування
Ідея проводити опитування не щось нове для президента Зеленського. Одна з його передвиборчих обіцянок – збільшення народовладдя, тобто участі народу в ухваленні рішень.
Багато хто вважав, що реалізують цю ідею за допомогою ухвалення закону Про всеукраїнський референдум.
Але після Diia Summit складається враження, що в Офісі президента вирішили піти далі і запустити опитування, які в майбутньому стосуватимуться не лише застосунку Дія, а й діяльності влади.
– У Дії запускається послуга Опитування – перший масштабний інструмент електронної демократії.
Для мільйонів громадян це можливість висловлювати свою позицію та впливати на рішення. Для держави – можливість швидко дізнатися думку людей з будь-яких питань у режимі реального часу та реальних цифр. Ну а для всіх нас – це фактично старт цифрового народовладдя, – сказав глава держави.
Політолог Олександр Антонюк вважає, що розширення взаємодії громадян та держави через Дію – хороша ініціатива, але потрібно знати, де зупинитися.
– Загалом інтеграцію опцій в цифрову платформу, які може забезпечити держава, я оцінюю позитивно, оскільки доволі зручно, коли все є в одній платформі.
Я додав би не лише опитування, а й реєстрацію електронних петицій… запис на звернення громадян, починаючи від чиновників органів місцевого самоврядування і закінчуючи народними депутатами, – висловлює думку політолог.
Проте далеко не всім подобається ця ідея. Перше, про що почали говорити, – це безпека та об’єктивність таких даних.
Експерт із кібербезпеки Віталій Якушев вважає, що найбільша проблема таких опитувань – достовірність результатів.
– Немає (і навряд чи буде) технічної можливості перевірити достовірність результатів, – каже він.
Про об’єктивність таких опитувань згадує й голова Комітету виборців України Олексій Кошель. На його думку, влада може замовляти опитування на теми, які її цікавлять.
– Такі опитування не є репрезентативними. Якщо влада хоче дізнатися думку громади щодо того чи іншого питання, слід просто укласти контракт і замовити опитування в авторитетних соціологічних структур.
Вони отримають чітку вибірку, чітку інформацію. Опитування у Дії – це все ж таки опитування тих громадян України, які нею користуються. Тобто воно не може відображати загальну думку населення, – вважає він.
Та вбачають у цифровому народовладді й можливість запровадження голосування онлайн. Особливо після звернення президента до Верховної Ради, під час якого він згадував електронне голосування.
І хоча ця ідея не нова, майже в жодній країні вона не прижилася.
В яких країнах голосують онлайн
З появою інтернету ідею використовувати онлайн-платформи для голосування на виборах розглядали десятки країн світу.
Вважається, що найбільше у цьому питанні просунулася Естонія. Вона розпочала впровадження онлайн-голосування у 2005 році, у 2007-му вже використовувала технологію на рівні національних виборів.
Відтоді їхня популярність стабільно зростала, і на парламентських виборах 2019 року вже понад 43% голосів віддали онлайн. Тобто, на виборах в Естонії в 2019 році близько 247 тис. осіб проголосували онлайн.
Крім того, така технологія давала можливість зекономити на проведенні голосування. Водночас країна не відмовилася від паперової форми голосування.
І хоча в Україні це дало б можливість залучити більше виборців, більш-менш позитивний досвід Естонії не є гарантією довіри.
– Більшості громадян ця тема може сподобатися: навіщо мені ходити на дільницю, коли можна натиснути на кілька кнопок у смартфоні. Але безпека, надійність і довіра до інституцій влади унеможливлюють створення такої опції.
Крім того, це справді небезпечно. Враховуючи, що жодна провідна західна країна не використовує електронне голосування, – каже Антонюк.
У Сполучених Штатах також використовують інтернет для голосування, але дуже опосередковано. Лише в окремих випадках виборцям дають можливість проголосувати онлайн, але далеко не всі штати.
Найпоширенішою є можливість отримати бюлетень онлайн, заповнити його на комп’ютері та роздрукувати. В подальшому його відправляють поштою.
Загалом близько 30 країн світу розглядали той чи інший вид е-голосування. Серед них Франція, Німеччина, Канада та Фінляндія. Але багато хто дійшов висновку, що ризики у цьому процесі набагато більші за переваги.
Проблеми е-голосування
Проблеми онлайн-голосування насамперед пов’язані з безпекою. Найперше, що потрібно зробити, – потурбуватися про ідентифікацію виборця, а також – щоб ніхто не міг голосувати за нього.
В Естонії цю проблему вирішили за допомогою ID-карток, за якими виборці отримували доступ до бюлетеня.
Та розвивалася ця система в Естонії ще до того, як кіберзагрози вийшли на новий рівень. За ці роки дослідникам вдалося знайти чимало вразливостей у захисті онлайн-системи голосування, за допомогою яких можна вплинути на результати виборів.
І хоча за роки голосування жодного втручання не виявили, експерти рекомендували відмовитися щонайменше від передання заповнених бюлетенів онлайн.
Якщо ж говорити про Дію, то там авторизація відбувається за допомогою відбитка пальця або паролю. Можна використати й технологію розпізнавання обличчя, але вона не підійде для такого важливого процесу, як вибори, вважає кандидат технічних наук, експерт з кібербезпеки Олексій Барановський.
– Щоб бути впевненим у неможливості фальсифікації, ми маємо забезпечити безперервний ланцюжок між людиною та центральним виборчим органом. А у нас виходить, що розроблення програмного забезпечення ніхто не контролював, воно стороннє. Пристроїв – стороннє.
Які є гарантії у виборців, що Китай, наприклад, не заклав якийсь підступ у чип розпізнавання образу. Які гарантії є, що введені вами дані не перехоплює розробник пристрою? – розмірковує експерт.
У Сполучених Штатах також доволі детально вивчали можливість проведення голосування за допомогою інтернету, особливо після початку пандемії Covid-19.
– Повернення електронних бюлетенів несе значні ризики безпеки для конфіденційності, цілісності та доступності заповнених бюлетенів. Ці ризики в кінцевому підсумку можуть вплинути на результати голосування та мати масштабний характер, – йдеться у звіті Національного інституту стандартів і технології США.
Барановський також зазначає, що є багато чинників, що здатні вплинути на проведення голосування онлайн.
– Безумовно, це можуть бути кібератаки, злам бази даних, злам серверу даних, перехоплення даних під час передання. Крім того, існує загроза інсайдерів, тобто осіб, які за посадовими обов’язками мають доступ до цих даних, об’єктів інфраструктури, і потенційно можуть їх змінити. Відповідно, це дуже важко проконтролювати, – пояснює експерт.
Безпека – лише одна з причин, чому такі країни, як Франція, відмовляються від масштабного запровадження е-голосування.
Кошель вважає, що й без загрози кібератак з’являться проблеми, які впливатимуть на об’єктивність голосування.
– Електронне голосування відкриває шлях до купівлі голосів виборців. Соцопитування свідчать, що громадяни готові продавати свій голос за 500-700 грн, але спрацьовує елемент страху…
Після запровадження електронного голосування ефективність механізму прямого підкупу зросте до 95-100%. Тобто виборець приходитиме в приміщення, де голосуватиме в присутності сторонніх осіб, демонструватиме голос та отримуватиме гарантовану винагороду, – каже голова КВУ.
Частини технології
Далеко не в усіх є смартфони та комп’ютери, щоб долучитися до е-голосування. Але можна використати онлайн-технології як доповнення до звичних нам виборів. Наприклад, якщо їх задіяти для голосування на арктичній станції Академік Вернадський або ж для відправлення результатів з дільниць до ЦВК.
– Деякі елементи (онлайн-голосування. – Ред.) можна застосувати. Наприклад, електронний підрахунок голосів від дільниці до ЦВК. Він дасть можливість громадянам України до опівночі дізнатися результати виборів на 95% і вирішити давню й велику проблему – передання виборчої документації до окружних комісій, – пояснює Кошель.
Та, на його думку, варто дублювати результати у паперовому вигляді, щоб у всіх охочих була можливість їх перевірити.
“Класична” виборча система також не ідеальна, але наявність міжнародних спостерігачів дає можливість упевнитися у прозорості виборів.
А в країні, де в 2004 році боролися с фальсифікацією виборів, важко буде переконати громадян у їхній чесності без участі спостерігачів.
– Людина робить свій вибір у присутності комісії, до складу якої входять представники всіх учасників політичного процесу… присутність міжнародних спостерігачів забезпечує гарантію того, що вибори проходять у демократичний спосіб. Онлайн-голосування такого контролю забезпечити не може, – підсумовує Антонюк.
Бити на сполох ще зарано, але доведеться ретельніше придивлятися до усіх кроків з цифровізації України.
Прибрати зайву бюрократію – чудова ініціатива, яка в майбутньому може спростити не лише отримання документів, а й взаємодію громадян з народними депутатами. Та не можна допустити, щоб через це ми залишилися без прозорих виборів.
Фото: Мінцифри