Житомирський граніт – окраса Києва, Харкова, Парижа і Москви
«Україні, Житомирській області сам Бог подарував унікальні граніти у світі. Всі кольори веселки, за своїми фізико-хімічними властивостями, вони найнадійніші в світі», – каже голова правління кар’єру Федір Горбань.
Житомирський граніт знають ще з кінця ХІХ століття. Нині в області 100 гранітних кар’єрів, у 2,5 рази більше, ніж за радянських часів. Усі приватні. 30 видобувають будівельний щебінь, 70 блочний камінь – на бруківку, облицювальну плитку, пам’ятники.
«Область за минулий рік виробила 14 мільйонів метрів кубічних щебеню. По каменю в минулому році ми виробили понад 600 тисяч метрів кубічних блочного каменю», – каже начальник головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Житомирської облдержадміністрації Василь Сухораба.
Поліський камінь можна побачити в київському та московському метро, на Мавзолеї на Красній площі, на Майдані Незалежності. Із житомирського граніту звели пам’ятники Шевченку у Харкові й Парижі. Перш ніж виготовити кам’яний шедевр, майстри виконують непросту роботу.
«Заготовляємо, стінки беремо великими масивами, і їх колемо, по шарах дивимося, щоб булла продукція хороша», – каже каменяр Сергій.
Камінь розбивають на бруківку, розрізають на плити або брили різних розмірів. Уже потім умілі руки створюють пам’ятники, прикраси для вулиць і помешкань. Особливо цінується габро – граніт чорного кольору.
«Поліруємо, а потім пам’ятники, квітники, чи що там. Тумбочки у нас є, потім хлопці декоративні вироби роблять», – розповідає шліфувальниця Галина.
До 90-х житомирські кар’єри працювали здебільшого на щебінь. Радянські зодчі жартували, що витрачати силу на плити не варто, адже вони слугують тисячу років, а «хрущовки» зводять тільки на 50. Аби дістати щебінь, каменярі беруть відходи або підривають кар’єри. Та лише ті, де порода із тріщинами, блоків із неї не буде. Нині на кар’єрах у Житомирській області працюють 10 тисяч майстрів. Отримують вони не менше 2 тисячі гривень, залежно від посади. Каменяр, що виготовляє надгробні плити, може заробити навіть 7 тисяч. Щоб працювати інженером, потрібно мати вищу освіту. Підсобники та художники вчаться у ПТУ або безпосередньо на виробництві. Їхні кам’яні шедеври купують у Росії, Китаї, Польщі, Італії.
Віталій Захаров, «ФАКТИ», ICTV