Свій рідний край багато з пееселенців покидали з порожніми руками, полишивши будинки та прибуткові справи, а на Дніпропетровщині все починали з нуля.
В Олександра ДЦП. Кілька років тому хлопець здобув освіту і вдома, у Шахтарську, відкрив власну справу – майстерню, де самостійно ремонтував техніку. Згадує: клієнтів завжди вистачало. Та з початком війни родині довелося виїхати.
Разом із хлопцем два роки тому на Дніпропетровщину переїхали його батьки та молодший брат. Через кілька місяців Олександр отримав грант від уряду Королівства Данії та відкрив міні-майстерню.
Таких, як родина Клочків, тут у спеціально створеному центрі оселилося ще 11 сімей. В центрі живуть лише люди з особливими потребами, тож поряд для них працює медзаклад, де в будь-яку хвилину готові надати кваліфіковану допомогу.
Читайте: Черкаський міст може обвалитися в будь-яку хвилину
Переселенцям під житло віддали будівлю колишнього стаціонару Славгородської лікарні. Нею не користувалися понад 8 років. Зробили ремонт та закупили речі першої необхідності.
У центрі переселенців – мир і спокій, саме те, що необхідно його пожильцям. До нових умов донеччани вже призвичаїлися. Втім, мріють про кінець війни і рідну, хай навіть поруйновану, домівку.
До слова, Факти розповіли дві історії успіху переселенців зі Сходу.
