Друга частина інтерв’ю бійця Азова з позивним Еней. Чому бійці йдуть з Азова і як йому дісталася квартира командира батальйону Андрія Білецького.
Перша частина: Еней з Азова: Хто б не прийшов після Путіна – нас чекає велика війна
– Еней, не терпиться дізнатися, що за історія з квартирою?
– Мене викликав Андрій і запитав: Сім’я де?
Відповідаю: У Києві.
Він: Ось тобі квартира.
Я, звичайно, не чекав. Шок.
– Можу собі уявити! Хочу подробиць.
– Ще в 2014 році у нас склали список бійців з окупованих територій, які через свої поглядb втратили все. Я був одним sз них. Я кримчанин, і після анексії перебрався до Києва.
Азов підпорядковувався МВС і всім командирам почали роздавати квартири. Так було прийнято. Але Андрій відмовився від неї. За що велике спасибі. У мене ж двоє дітей. Знаєте, мені є з чим порівняти, я з 1999 року носив погони, я бачив, як живуть начальники і як прості співробітники. Але ж він міг і не відмовлятися, все-таки, квартира в Києві!
І ось недавно прочитав в інтернеті про якусь міфічну квартиру, яку він ніби як купив … “розганяти” почали.
– Щось читала. Точно міфічну?
– Ну може і не міфічну, але мені це було смішно читати! Розповім чому. За два роки у нього точно були можливості задовольнити себе в матеріальному плані. Але, як то кажуть, все в сім’ю. А сім’я це Азов. В якому ще підрозділі є такий автопарк? У нас 130 “Елек”, 10 танків, артилерія. Всі бійці одягнені, взуті і нагодовані. Я б навіть сказав, загодовані. У нас в Азові шведський стіл. Ти можеш взяти собі хоч три шматка м’яса і відмовитися від каші. На столі завжди 3-4 салати. Хто ще так харчується?
– І все ж…
– Подивіться на тих депутатів, що від народу пішли, що про них говорять і пишуть. А на Андрія за два роки нічого, крім фашизму і якоїсь квартири. Який тоді був сенс відмовлятися від безкоштовної?
Я вважаю, це було замовлення.
– Це за марш попередження під Радою?
– Звичайно.
– Багато хто вважає, що зараз іде знищення добровольчих батальйонів. Зараз у вас проходить Школа сержантів. Чи це не контроль за патріотами з боку держави?
– Ні, у деяких офіцерів Нацгвардії є чому вчитися. А ми не соромимося вчитися, ми готові переймати найкраще.
Так, раніше всі були побратимиі і всі були рівні. Адже кожен боєць у глибині вважає, що він сам собі командир, аналітик і знає все краще за всіх. Але так не може бути. На війні бувають ситуації, коли потрібно просто виконати наказ і немає часу гаяти час. Потрібно вірити своєму командиру, як мінімум це старший брат, як максимум батько-командир. А накази батьків не обговорюються.
– Я знаю, що деякі хлопці звільняються з Азова якраз через армейщіну.
– Частина азовців першої хвилі пішла. Я думаю, Андрій засмутився. Але людей треба відпускати. Просто є люди, які готові воювати, але не готові до важких нудних військових буднів. Звичайно, кожен малює собі в голові, як він один, героїчно з АКМ дійде до Донецька і якби не скінчилися патрони, зупинили б його в Ростові. Але це не означає, що цей більше патріот, а цей менше. Ми запитували, якщо потрібно буде, повернетеся? Відповідали, звичайно.
З повагою, Ахава.
