Вихідна допомога під час звільнення: кому і коли нараховується

Фото: Unsplash

Вихідною допомогою називають державну гарантію, коли гроші виплачуються працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем у колективному договорі або сторонами.

Вихідна допомога під час звільнення: хто на неї може претендувати

У процесі звільнення працівнику проводять повний розрахунок. У день звільнення він має отримати такі виплати:

• заробітну плату;
• вихідну допомогу при звільненні (якщо вона передбачена, ст. 44 КЗпП);
• компенсацію за невикористані відпустки;
• інші виплати (додаткові гарантії, передбачені договором).

Вихідна допомога під час звільнення: як розраховується зарплата

Заробітну плату розраховують пропорційно відпрацьованому часу до дня звільнення.

Вихідну допомогу отримують ті працівники, яких звільняють не з власної ініціативи. Її виплачує роботодавець тоді, коли це передбачено законом.

Вихідну допомогу виплачують для того, щоб матеріально забезпечити працівника, якого звільнили, на період пошуку ним іншої роботи.

У багатьох випадках вихідна допомога не дорівнює сумі зарплати, адже її розмір не пов’язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених підстав.

Людина може отримати таку допомогу навіть у випадку звільнення з власної ініціативи. Однак це можливо тільки в тому разі, якщо роботодавець порушив законодавство про працю, умови трудового чи колективного договору.

Трудове законодавство не передбачає вихідної допомоги в тому разі, коли звільнення відбувається за згодою сторін. Однак тоді, коли сторони укладають договір, вони можуть обговорити грошові компенсації працівнику, якщо його звільнять.

Розмір вихідної допомоги під час звільнення

У разі припинення трудових відносин з працівником з підстав, передбачених пунктом 6 статті 36, пунктами 1, 2 і 6 статті 40 та пунктом 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю, йому має бути виплачена вихідна допомога у сумі не меншій за середній місячний заробіток.

Якщо звільнення відбувається у зв’язку з призовом або вступом на військову службу, чи направленням на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36), працівник має право на вихідну допомогу у розмірі не менше двох мінімальних зарплат.

У випадках, коли звільнення зумовлене порушенням роботодавцем трудового законодавства, умов колективного чи трудового договору, або у разі вчинення мобінгу щодо працівника чи бездіяльності щодо його припинення (відповідно до статей 38 і 39), допомога виплачується в обсязі, визначеному колективним договором, але не менше ніж три середньомісячні зарплати.

Якщо трудовий договір припиняється через обставини, передбачені пунктом 5 частини першої статті 41, вихідна допомога має становити не менше шести середньомісячних заробітків.

Вихідна допомога під час звільнення: гроші за відпустки

Є різні типи відпусток, які підлягають компенсації під час звільнення. До них належать: щорічна основна; щорічні додаткові відпустки; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.

Якщо вас скорочують, то роботодавець має виплатити:

• заробітну плату;
• вихідну допомогу, що має бути не меншою за середній місячний заробіток;
• компенсацію за невикористані дні відпустки.

Якщо роботодавець не виплатить звільненому працівникові ці суми у зазначені строки, то за відсутності спору про їхній розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.117 КЗпП України), але не більш як за шість місяців.

Виплата цих сум здійснюється за місцем роботи.

Однак якщо людина перебуває за кордоном або не може бути особисто присутньою, виплата зарплати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на зазначений нею рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця (за особистою письмовою згодою працівника).

Про точні суми і розрахунок під час звільнення роботодавець має письмово повідомити працівника перед виплатою.

Читайте також

ДФТГ і мобілізація: чи звільняє добровольча служба від призову