Кількість донорів крові в Україні зменшилася у рази: у чому причина

Українським лікарням не вистачає крові. Колись потужний рух донорства тепер не дуже популярний. Пільг стало менше, а з ними і людей, які масово приходили на станції переливання крові. Зменшила кількість донорів і епідемія.

Отже донори тепер – це одиниці, які відчувають відповідальність за життя інших. Але цього недостатньо, аби усім вчасно надавати допомогу. Яку підтримати сьогодні важливий банк крові?

Донори крові рятують життя інших людей. Істина беззаперечна. Та почесний і поважний вчинок нині не в пошані. Кількість донорів зменшується і через війну на сході, і через виїзди на заробіток, і через пандемію. При цьому Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує країнам створювати запаси крові, виходячи з норми 12 мл на людину. Таких обсягів українські станції переливання крові не переробляють.

Іван і Валентина Поп із села Угля проїхали 160 км до Ужгорода та привезли ще двох односельців, щоб здати кров для хворого сина. Батьки не вперше на станції переливання крові, бо самі шукають донорів. Інакше хлопцю не допомогти.

У спеціальних холодильних камерах Закарпатської обласної станції переливання крові зберігається кров. На Закарпатті через пандемію кількість донорів зменшилася в рази. Щодня до станції приходять до 15-ти людей. А треба хоча б півсотні, аби забезпечити кров’ю всі лікарні.

 – Завжди критична ситуація з мінусовою кров’ю, – говорить завідувачка відділом станції Марія Фантич. – І навіть якщо у нас є плюсова, ми одні на території міста. І за ніч у нас можуть все забрати, що ти не знаєш, що тебе чекає на другий день.

А на Миколаївській станції не чекають, коли спустошаться холодильники, тут працюють із потенційними донорами. На акції у торговельному центрі визначали охочим групу крові та агітували здавати її. Пропонують донацію студентам, військовим і спортсменам.

 – Потрібно виїжджати на радіо, на телебачення, на різні акції, щоб популяризувати донорство, – говорить завідувач відділенням КНП Миколаївська обласна станція переливання крові Євген Петров.

Руслан Петренко – почесний донор. За сім років здавав кров понад 120 разів. Чоловік уже не уявляє життя без донорства. Це необхідно для порятунку людей. Та й сам, запевняє, після здачі почувається краще.

 – І для здоров’я корисно. Потрібно обновляти кров. Та й перед кожним забором аналізи безкоштовно беруть, – поділився думками Руслан Петренко.

Стати донором не важко. Треба дбати про здоров’я, напередодні здачі крові не вживати алкоголь і жирну їжу. Здають кров натщесерце. На станції переливання донора оглянуть лікарі, поміряють тиск, візьмуть на аналіз кров.

Після здачі на донорів чекає обід або, як в Ужгороді – 100 грн на їжу. День здачі крові – вільний від роботи та ще один день донорам додають до відпустки.

 – Для почесних донорів, які здавали кров понад 40 разів, раніше було більше пільг. Тепер залишили тільки надбавку до пенсії – 10 % від прожиткового мінімуму. Навіть ліків на ці гроші не купити, – невдоволена пані Інесса.

Втім, жінка багато років здає кров не заради грошей, адже кров потрібна і діткам, і для операцій.

За рекомендаціями ВООЗ у містах має бути банк крові – запас на випадок надзвичайних ситуацій із розрахунку 12 мл на людину. Таких об’ємів немає на жодній станції. Втім, точна кількість запасів – державна таємниця. 

Фото: Depositphotos