Зґвалтування та каліцтво статевих органів: колишній полонений розповів про злочини РФ

Зґвалтування, привселюдне роздягання та каліцтво статевих органів – на окупованих територіях зафіксовано сотні випадків сексуального насильства з боку російських військових. Значна частина постраждалих – це чоловіки.

Тема дуже чутлива для тих, хто вирвався з російського полону. Вони не хочуть говорити про пережите, бо бояться або соромляться. А ми з вами нерідко закриваємося від цих надто тяжких історій. Але проблема існує, вона неймовірно масштабна і про неї необхідно говорити.

Сексуальне насильство у російському полоні: історія Олексія

Олексій – один з небагатьох, хто може говорити про пережите в полоні відкрито.

Росіяни схопили його у травні 2022 року під час окупації Херсону. На блокпосту взялися перевіряти документи та телефон, звинуватили у партизанстві і викрали.

– За час мого перебування – 64 дні – я змінив п’ять камер. Дві жінки там точно було, але найбільше було чоловіків різного віку, 16-річні, був один 14 років, – розповів колишній полонений.

Розмову з Олексієм записували ще всередині осені, для цього він приїхав до Києва з іншого міста. Але домовилися відкласти його історію до щорічної Всеукраїнської акції 16 днів днів проти насильства, яка триває з 25 листопада до 10 грудня.

Ці дні супроводжуються низкою важливих дат і заходів для привернення уваги суспільства до проблем насильства. А для колишнього полоненого фіксування злочинів РФ проти честі та гідності людини – це певна терапія.

– Дубинкою доторкувалися до оголених сідниць, щоб в людини вже було відчуття, що зараз травмують задній прохід. Зазвичай це розвага була, коли вони нап’ються, а вони це робили щодня. Вмикають музику, щоб інші камери не чули, – пригадує Олексій.

Бранців жорстоко били, майже не годували та утримували в нелюдських умовах. Про жодну приватність не йшлося. Привселюдні роздягання та приниження полонених – для росіян норма, каже хлопець.

Окупанти призначили його прибиральником: примушували щодня мити камери, кухню та туалети.

– Це найімовірніше було через сексуальну орієнтацію. Вони такі: “О, знайшовся – ні то хлопчик, ні то дівчина”. І в перший же день мене вдягнули в сукню. Як зараз пам’ятаю, червона в зелений горошок. Коли я приймав душ, звісно оголений, то двері не зачинялися, і я відчував, що вони дивляться, – розповів Олексій про приниження.

Читайте також

Місія ООН задокументувала в Україні 376 випадків сексуального насильства через війну

СНПК або сексуальне насилля пережите під час війни – це не лише зґвалтування. Росіяни використовують різноманітні збочені методи залякування та терору для своїх бранців та людей, якій мешкають на тимчасово окупованих територія.

– Найбільш поширені форми СНПК, які є в Україні і які фіксує ОГП та подає у своїй статистиці – це зґвалтування, каліцтво статевих органів, примусове оголення і споглядання насильства над близькими особами, – каже юристка-аналітикиня Аналітичного центру ЮрФем Ярина Бущак.

Нині точних офіційних цифр, скільки людей пережили сексуальне насилля з боку росіян, немає. За даними Офісу генпрокурора, від початку великої війни правоохоронці зафіксували трохи більше 300 випадків, з них понад сотня – це чоловіки. Але більшість постраждалих все ж жінки.

– До нас перші жінки, які почали звертатися в 2022-му і 2023 році, це жінки які постраждали від сексуального насильства на Донеччині, Луганщині, в Криму ще 2014-го. Страшні кадри з Бучі та Ірпеня стали для них тригером, – каже психологиня та кураторка проєкту GIDNA благодійного фонду Майбутнє для України Анна Грубая.

Український проєкт GIDNA має один із напрямків анонімної та безоплатної допомоги жінкам, які пережили сексуальне насилля під час війни.

Команда фахівців перейняла досвід від ізраїльських колег, які вже більше 20 років замаються психосоціальною підтримкою людей, які отримали подібний страшний досвід, зокрема через війну, по всьому світу.

Наші фахівці вибудували унікальну стратегію роботи. До проєкту вже звернулися понад 60 жінок.

– Вона може вимкнути камеру, змінити ім’я, вона взагалі може не казати, де вона знаходиться. До нас прийшла жінка, яка п’ять зустрічей просто мовчала. Це були очні зустрічі, вона просто мовчала і плакала. Психотерапевт сидів поряд і тримав її за руку – з третьої зустрічі, коли вона це дозволила. А з п’ятої вона почала говорити, – поснила психологиня.

Олексій, каже, що залишитися один на один зі своїм моторошним досвідом тортур у полоні для нього було нестерпно. І рятівним колом стала саме робота з психологом.

– Мене на роботі, коли я працював, просто флешбекнуло, я просто завис і почав ридати. З психологом працюю вже другий рік, і для мене це важливо, щоб хоча б повернутися в суспільство не як травмована людина, – розповів він.

Хто і як підтримує людей, які пережили СНПК

Український досвід показує, що люди, якщо й готові довіряти свої болючі історії, то в більшості громадським організаціям. Для них це безпечно та надійно, кажуть фахівці.

Адже на державному рівні процес допомоги постраждалим від сексуального насилля під час конфлікту лише на етапі формування. Нещодавно Верховна Рада прийняла закон, який мав би допомогти врегулювати процеси комплексної підтримки.

– Пів року є у Кабміну, Мінсоцполітики на те, щоб запустити діяльність такої комісії. Вона має бути дуже зручною для людей, щоб їм було простіше свідчити і отримати підтримку від держави, – каде народна депутатка Марина Бардіна.

У майбутньому ці норми сприятимуть людям у доведенні, що вони дійсно постраждали від сексуального насилля, бо нині це надто довгий та травматичний процес.

Окрім цього, закон передбачатиме одноразову фінансову допомогу, медичну, психологічну та юридичну підтримки. Але поки що жодна з цих норм не працює – закон ще не підписав президент.

Читайте також

Більшість жертв сексуального насильства в Україні у 2023 році – чоловіки. Звіт ООН