Журналіст Фактів ICTV зустрівся з мером Бучі Анатолієм Федоруком, щоб зрозуміти, як місто готується до опалювального сезону, виборам, і як проходить реформа децентралізації на місцевому рівні.
Освітянам виплачуємо “необов’язкові”, на думку Уряду, доплати
– Вибори, політичні спекуляції. Чи не заважає це готуватися до опалювального сезону?
– Специфіка роботи діючого міського голови, на відміну від кандидатів, полягає у звітуванні про роботу навіть під час виборів. Стабільне входження в опалювальний сезон – один із основних пріоритетів для міста. Тож виборча кампанія не може заважати. Навпаки – певною мірою, є деякий стимул зробити усе якнайкраще.
Буча ще з початку минулого опалювального сезону була готовою до нового. А обсяг роботи, який був пророблений улітку, вселяє упевненість, що ми не просто підготувалися до опалювального сезону, але й, зважаючи на незрозумілу ціну на газ, проблемність його покупки у росіян, вдало пішли шляхом заміни газу. Ми встановлювали твердопаливні котли у заклади бюджетної сфери.
– У скільки це обійшлося місту?
– Було два джерела фінансування: місцевий бюджет і залучені кошти підрядною експлуатаційною організацією. Витрачено близько 9 млн гривень виключно на обладнання, без переоснащення, ремонтів.
Зараз на завершальному етапі встановлення лічильників у житлових будинках. Це дасть відчутну економію коштів споживачами.
– За чий рахунок встановлюються лічильники?
– Знову-таки, за рахунок двох джерел. Ми маємо підписану угоду з теплопостачальною організацією, що дотримуємося пропорцій 70 на 30. 30% коштів – підприємства, яке експлуатує мережу; 70% – муніципальні.
– Отже, споживачі не платять?
– За лічильники – ні. Також спробували підключити жителів до програми утеплення будинків, заміни вікон. Але вдалося тільки в одному будинку. В інших, зважаючи на фінансові можливості, жителі ще не готові вкладати у теплозаощадження. Навіть не жителі, а виробники віконних рам, склопакетів. Вони, як на мене, дещо не зрозуміли підхід і були менш гнучкі. За планом місто мало утеплити будинок, роблячи “термос”, а власники помешкань замінювати віконні прорізи. На цьому етапі постачальники та покупці продукції непорозумілися. Останні чекали на знижки, можливість кредитування.
– Чи вистачає місту коштів, які виділяються із державного бюджету?
– Вишикуйте усіх міських, сільських, селищних голів, запитайте у них те ж саме, відповідатимуть – ні. Навіть якщо по факту гроші дехто не використав у поточному році. Усе залежить від того, наскільки ви прагнете змінювати, оновлювати, проводити капітальне будівництво.
– На які цільові програми виділяються гроші у Бучі?
– Багато державних програм тільки зараз стартують, проводячи тендери. Наприклад, будівництво або капітальний ремонт доріг. Лише на жовтень заплановані останні тендерні відкриття пропозицій. Коли ж дороги будувати? Жителям спробуй поясни, чому ремонтні бригади виходять на дороги у грудні.
– А з чим пов’язана затримка?
– Із невчасним виділенням асигнування. Як правило, розподіл грошей відбувається у четвертому кварталі.
– Планування відсутнє?
– На превеликий жаль, Уряд не веде зрозумілої короткострокової бюджетної політики хоча б на 2-3 роки. Як за закріпленими податками, так і по видатках.
Як правило, у січні маємо бюджет. До червня формуємо те, що ухвалили, і тільки восени проходять процедури закупівлі. Хоча їх треба було провести ще по весні.
– Дороги у Бучі кращі, ніж у Києві?
– Треба запитати у водіїв-споживачів цієї послуги, але, думаю, що так. Особливо, якщо подивитися на свіжість покриття у Бучі та згадати, коли востаннє проходив капітальний ремонт доріг у Києві.
Звичайно, мова не йде про співвідношенням об’ємів робіт. Але якщо брати безпосередньо покриття, то невеликі містечка на кшталт Бучі мають кращу якість доріг, аніж столиця.
– Чи є заборгованості по заробітним платам?
– У бюджетній сфері про таке ми давно забули. Більше того, працівникам освітньої галузі виплачуємо так звані “необов’язкові”, на думку Уряду, доплати. Зокрема, індексації за інтенсивність, перевірку зошитів тощо. Сумарно на рік Буча витрачає на освітні заклади близько 7 млн гривень. Ми вимушені це робити, тому що поруч Київ, відчуваємо конкуренцію з працевлаштуванням. Якщо не доплачувати, більшість напевне шукатиме роботу у Києві.
– Яка середня зарплата у Бучі?
– 3 628 гривень.
На вибори йду самовисуванцем
– Скільки партій бере участь у місцевих виборах?
– Офіційно зареєстровано 76 партійних осередників. Не думаю, що всі підуть на вибори. Можливо, 10. Як парламентські партії, так і маловідомі, регіонального рівня.
– Хто ваш конкурент?
– Виборці, які не звикли аналізувати, а, лишень, постійно критикують. Я проходив не одну виборчу кампанію. Як показує практика, відсоток таких городян від виборів до виборів зменшується.
– Ви, відчувається, не маєте сумніву у перемозі.
– Я не став би так говорити. Вибори це вибори. Результат може бути різний. Просто до процесу і виборів, і обрання, я ставлюся спокійно. Або ти працюєш відкрито, викладаєшся, отримуєш задоволення від результатів, або акцентуєш на виборах, переживаєш, значить, щось не так.
– ЗМІ вас пов’язують із партією Нові обличчя. Вони мають рацію?
– Лідер партії Володимир Карплюк працював моїм заступником в економічній сфері. У нас хороші стосунки, тому, напевно, і ототожнюють Федорука з Новими обличчями, Карплюком.
Насправді йду на вибори самовисуванцем, я позапартійний. Але допомагатиму Володимиру. Вважаю, що на місцевому рівні мають домінувати місцеві проекти. Як показує практика, політичним керманичам зручно мати фактично ручну модель керування загальноукраїнською партією і доходити до кожного села. Та, у підсумку, у селі, селищі, місті люди мучаються від того, хто зайшов у місцеві ради.
Тож я переконаний, що у міські ради мають балотуватися виключно місцеві партійні рухи, з горизонтальним устроєм управління. Наприклад, кілька років тому у Бучі був цікавий проект “Рідне місто”. Але, на превеликий жаль, навіть цю гучну назву почали використовувати з бізнесової точки зору. Можливо, на той час люди не були готові до реалізації такого проекту.
Реформа місцевого самоврядування загальмувала
– 30-метровий паркан комуніста Калетника обговорювала вся Україна. Що відбувається? Чому паркан і досі там?
– Такий паркан законно побудувати неможливо. Та у будь-якому законодавстві є шпарина. Саме шпариною скористався власник забору. Міська влада звернулася до відповідної інспекції агробудконтролю років зо 3 тому. Але тоді інспекція… не вбачала порушень у його спорудженні.
– Може, треба було самому дзвонити Калетнику або через спільних знайомих бити на сполох?
– Відділ благоустрою постійно реагував на порушення, звертав увагу на житлові будинки, які знаходяться на доступній відстані. Усі органи місцевого самоврядування Київщини (не лише Бучі) педалювали питання самої інспекції агробудконтролю. Будується у селі, селищі, місті, а інспекція, чомусь, на обласному рівні. Так не має бути. Паркан Калетника – показовий приклад. Допоки інспекція приїхала у Бучу – його вже побудували. А по факту, окрім накладання штрафу, більше нічого інспекція зробити не змогла. Ініціювати судовий розгляд не наважувалася або не хотіла.
Паркан поки що не створює дискомфорту для бучан, він малопомітний, окрім тих випадків, коли хтось хоче на його тлі зробити селфі або записати політичний ролик.
– Чи плануєте розширювати Бучу?
– Найперше у планах стати адміністративним центром громади, в яку входитимуть села Гаврилівка, Лубянка, Синяк, Блискавиця, Ворзель, Мироцьке.
– Це у контексті реформи децентралізації?
– Так.
– Ви нею задоволені?
– Ні. Про реформу в Україні згадують лише напередодні виборів або коли у країні справді зле. У цьому році співпали обидва чинники. Взялися реформувати. Як завжди, роблячи поспіхом одне, не враховуються інші аспекти, пов’язані із реалізацією закону.
Наприклад, є закон про добровільне об’єднання громад. Натомість Кабмін із запізненням майже на два місяці приймає методику концепції об’єднання. Фактично вийшов неузгоджений сценарій, а для деяких регіонів колапс. Процес об’єднання начебто на останній стадії, ось-ось треба його виносити на затвердження обласної ради, і водночас методика Кабміну свідчить про інше. На її думку, деякі населені пункти економічно та соціально тяжіють до іншого регіону.
– З регіонами ніхто не радився?
– Радше не дослухалися. На сьогодні реформа фактично загальмувала. Це можу говорити ствердно. Чи буде наступний поштовх? Набагато складніше продовжити реформу після виборів, коли сформується нова якість голів, депутатів. Можливо, через 2-3 роки ми повернемося до розуміння, що треба проводити об’єднанняя.
– Водночас після децентралізації місцеві бюджети матимуть більше грошей.
– В абсолютних цифрах – так. Але є кілька чинників: закріплені доходи (податки), плюс інфляційна складова. Залишатиметься більше грошей, але що на них можна буде зробити?
Грошей не може бути більше, бо ті, хто так говорить, забувають сказати про більші видатки та повноваження.
Я від реформи очікую не більше грошей у бюджеті, а чіткішої і зрозумілішої системи відповідальності щодо організації міського устрою. Мова про делеговані державою повноваження: освіта, медицина. Як показує практика, навіть цього року, держава, чомусь, забуває додатково фінансувати свої делеговані повноваження.
Буча близько 12 млн витрачає на фінансування медицини, освітньої сфери замість держави. Ми не можемо допустити невиплату зарплат або не покривати у повній мірі зростання цін на енергоносії.
Потрібно чітко розуміти хто і за що відповідає – це на сьогодні найголовніше.
Спілкувався Ростислав Буняк.
