Чорнобильське селище на Харківщині: як живуть переселенці (ВІДЕО)
Чверть століття тому на Харківщину евакуювали весь населений пункт, який був неподалік місця катастрофи ЧАЕС. Мешканці радіють, що втекли від небезпеки, але жаліються, що влада про них забула.
Селище Вільча неподалік Харкова точнісінька копія населеного пункту на Київщині, що знаходиться за сорок кілометрів від зруйнованого реактора Чорнобильської АЕС. Розташування будинків, назви вулиць – тут все як у рідному селищі. Аби переселенцям із зони відчуження було легше пережити розлуку з домівкою.
Сім років після катастрофи люди жили на зараженій території, доки врешті їхні землі не визнали обов`язковими для відселення.
Читайте: Українські підприємства Донбасу наповнюють казну “ДНР” і “ЛНР”
За чотири роки на голому полі для людей збудували школу, садочок, амбулаторію та майже тисячу житлових будинків із каналізацією та електрикою. Селилися всі точно як у старій Вільчі. Кожному дали по вісім соток городу.
Після піщаного ґрунту переселенці довго звикали до чорнозему. Нині город – чи не єдина можливість вижити, кажуть мешканці. Чорнобильська пенсія мізерна – трохи більше тисячі гривень. Тож садять усе – полуницю, помідори, огірки, тримають кіз та свиней.
– Основна проблема у відсутності роботи, немає вільних робочих місць. Працюють у Харкові, у Вовчанську, трошки у нас, в школі, в садочку, є котельня у нас, декілька магазинчиків. От і всі робочі місця, – розповідає Вілчанський селищний голова Микола Лірський.
Школа заповнена лише наполовину, тож хочуть переселити сюди малюків із дитсадка, а приміщення віддати під пансіонат для людей похилого віку. Тоді зможуть прийняти більше стареньких, тож і гроші якісь надходитимуть у місцевий бюджет, каже голова. Бо зараз нема за що навіть відремонтувати амбулаторію.
Дивіться: Реформування медицини: у Вінниці закривають тубдиспансер
До 30-річчя катастрофи обласні чиновники пообіцяли полагодити стаціонар. Але люди вже не дуже й вірять – про них згадують лише напередодні річниць трагедії.
– Обіцяли багато побудати, а цього немає, навіть ви бачите, які в нас в околиці дороги, як дощ пройде, стоїть вода до кінця, – скаржиться жителька Вільчан Алла Бурба.
У стару Вільчу люди навідуються кожну поминальну неділю. Попри те, що рівень радіації знизився до майже безпечного, повертатися назад уже не хочуть. Бо нікуди – рідні домівки зруйнував час. До того ж, саме тут, на Харківщині, зростали їхні діти й онуки.
Нагадаємо, нещодавно трасу Київ – Харків в Полтавській області перекрили чорнобильці, вимагаючи повернення пільг.
