Brexit: втручання Росії та наслідки для Великобританії

Brexit навряд чи істотно вплине на погіршення відносин між Україною та Великою Британією.

Цілком ймовірно, що ця ситуація вплине на створення окремих торговельних угод або вигідних контрактів між країнами, адже Велика Британія, мабуть, буде шукати додаткові або нові торговельні можливості. Зокрема, і з Україною, але це лише припущення.

З іншого боку, відомо, що окремі компанії, які внаслідок Brexit будуть змушені покинути Британію, раніше заявляли, що достатньо ймовірною є їхня передислокація в Україну. Наскільки мені відомо, про це заявили компанії Renault та Nissan. Але я не думаю, що такі випадки будуть мати системний та масовий характер.

Яким чином Росія вплинула на ситуацію з Brexit

Відомо достатньо фактів про те, що Росія втручалась та стимулювала кампанію Brexit. Зокрема, доведеним є фінансування російськими олігархами та суб’єктами агітаційної кампанії за Brexit. Цьому було присвячено достатньо багато розслідувань, зокрема журналістських, на території Великобританії.

Цікавим у цьому контексті є Найджел Фарадж – очільник партії, яка називається Brexit. Він фактично не приховує дружніх відносин з Кремлем. Існує чимало доказів, що ця людина перебуває на постійному контакті з Росією та, очевидно, отримує від неї системне фінансування. Він вийшов з консервативної партії та створив свою, яка, стартувавши з нуля, користувалась достатньо непоганою підтримкою Британії.

Фараджу присвячені художні фільми, які стосуються тематики Brexit. Також він є постійним коментатором відомого телеканалу РашаТудей.

Вигода та завдання Росії

Росії вигідно все, що не сприяє стабільності в Європі, що працює на дезінтеграцію. Дослідники проводять чіткі зв’язки, базуючись на аргументах, між Росією та євроскептиками. Зазвичай це партії праворадикального ухилу, які є в кожній європейській країні. Мало того, вони набирають популярність.

Ліга Півночі в Італії на чолі з Сальвіні, ідеологи виходу з ЄС у Чехії, Нідерландах, Австрії та багатьох інших державах. На сьогодні нам відомі ці прізвища, політики та політичні сили. Часом вони користуються достатньо високою підтримкою в ЄС, потрапляють до Європарламенту та представлені в національних парламентах європейських держав.

Всі вони зазвичай виступають проти санкційної політики щодо Росії та заявляють, що у ЄС немає майбутнього, що їх державам потрібно вийти не лише з нього, але і з НАТО. Це така деконструкція західної солідарності та блоку держав, який утворився після Другої світової війни та фактично привів усі європейські держави до великого економічного і політичного успіху.

ЄС та НАТО фактично створили з європейських держав ідеал, до якого прагнули держави пострадянського табору та з інших континентів. Тобто заможна та захищена Європа, в форматі ЄС зокрема, стала прикладом для наслідування та для людей з усіх кінців світу.

Завдання Росії – показати слабкість та крихкість цих структур. Показати, що західна цивілізація переживає свою деградацію, що справи в успішних державах заходу розгортаються не так вже і добре. Це формує атмосферу скепсису, тривоги та невпевненості в завтрашньому дні. На тлі цих емоційних переживань зростає запит на популістів та антисистемні сили, які критикують ці порядки.

Заможних європейців ведуть до нестабільності, до хаосу. Цим користуються популісти, ось чому зростають рейтинги цих право- та ліворадикалів, які підтримуються Кремлем.

Звичайно, ставляться під сумнів догми західного демократичного суспільства. На тлі цього формується запит на авторитаризм, на співпрацю з Росією, яка себе подає якраз як гарант стабільності та впевненості у завтрашньому дні.

Це стосується не лише європейського континенту, але й Сполучених Штатів Америки, де дуже часто праворадикальні політики, зазвичай маргінального характеру, достатньо лояльно ставляться до Путіна. Вони кажуть – придивіться, до чого призвів розквіт нашої демократії, до чого призвела споживацька культура, мультикультуралізм, політика. Взагалі вся наша політика попередніх десятиліть.

І ось є альтернатива – стабільна, як їм здається Росія, лідер якої стоїть на захисті традиційних цінностей та західної цивілізації,  як вважають чи декларують представники маргінальних праворадикальних середовищ Європи чи Сполучених Штатів Америки.

Насправді це частина політичного наративу на заході зараз, і Росії це вдалося за рахунок розхитування ситуації в ЄС та США, втручаючись у виборчі кампанії та спонсоруючи сепаратистські рухи.

Все це – набір, широка палітра різних інструментів та міфологем, які працюють на підрив стабільності. Чим менш сильним та консолідованим він буде, ЄС та НАТО зокрема, тим сильнішою стає Росія. Це розв’язує їм руки та можливості робити все, що завгодно, на території Європи, Близького Сходу, Африки та Латинської Америки.

Читайте: Brexit: чому Велика Британія вийшла з ЄС і що це означатиме для України

Що буде з Шотландією та Північною Ірландією

Наслідком Brexit може стати питання про відокремлення Шотландії та Північної Ірландії. Що стосується останньої, правники кажуть,  що така можливість достатньо висока та передбачена угодами, які підписані для врегулювання конфлікту між Британією та Ірландією.

До речі, треба зважити ще й на те, що єдина база з ядерним озброєнням Великобританії знаходиться на території Шотландії – це може створити додаткові проблеми для Великобританії. Але, мені здається, дуже важливий аспект чи нюанс, на якому варто наголосити – що тлом чи приводом для зростання популярності ідеї Brexit, зокрема в Великобританії, стала, мабуть, необдумана міграційна політика європейських держав.

Це те, що ми спостерігаємо і в США. Пересічні британці чи американці не особливо переймаються відносинами Джонсона чи Трампа з Москвою та їхніми заявами щодо Путіна чи Кремля. Їм більшою мірою болить те, що вони втрачають відчуття затишку у своїх державах. Це теж правда, та про це треба говорити.

Росія дуже тонко вловила та підсилила оці відчуття. Адже РашаТудей та інші їхні медіаканали нон-стоп працюють у режимі нагнітання цієї істерії. Медіа створює додаткову атмосферу тривоги, невизначеності та невпевненості в завтрашньому дні.

Плюси та мінуси Brexit для Великобританії

У короткостроковій перспективі – це величезний політичний удар, передусім по Європейському Союзу. Це може створити прецедент для активізації деструктивних політичних сил та популяризації ідеї виходу з ЄС іншими європейськими державами.

Що стосується Британії – тут повинні говорити економісти, але вже сьогодні відомо, що сама кампанія Brexit та постановка цього питання призводила до колосальних економічних втрат Великої Британії.

Вже станом на сьогодні говорять, що втрати становлять сотні мільярдів доларів. Очевидно, велика кількість компаній покинуть Велику Британію, оскільки їм стане вигідніше працювати в режимі вільної торгівлі на території ЄС.

США говорять про те, що підставлять плече Великій Британії та буде підписано нову угоду. Ймовірно, цей особливий режим співпраці може стати особливою фішкою Трампа під час виборчої кампанії. Додатковим активом, який він буде продавати американським виборцям – Британія покинула ЄС, а я буду відновлювати традиційні відносини США з найближчими союзниками.

Я думаю, що ось ця пробританська та проджонсонівська риторика Трампа буде одним з елементів його виборчої кампанії. Це риторика про традиційні відносини США не з слабким ЄС, а з твердим, давнім союзником Америки.

Невідомо, який економічний зиск матиме Британія від особливого торгового режиму з США. Можливо, Британія знайде якісь замінники чи рецепти для порятунку ситуації, але поки це виглядає невпевнено.

Brexit – це дітище Бориса Джонсона, і він себе, мабуть, вважає одним з батьків цієї кампанії. Зрозуміло, що він до кінця гратиме цю роль і намагатиметься отримувати максимальні політичні і піар-дивіденди. І я думаю, що ця кампанія буде довготривалою, оскільки він буде намагатись отримати з цього максимальний зиск.

Автор: Михайло Басараб, політолог.