PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android

Хроніки карантину: перші складнощі та як зайнятись собою

Ольга Чайко
Ольга Чайко

25 березня Кабмін запровадив режим надзвичайної ситуації до 24 квітня на всій території України. Відповідно, усі карантинні заходи також зберігаються.

Станом на 30 березня в Україні зафіксовано 480 випадків захворювання на коронавірус. 11 людей померло, 6 одужало.

Хроніки карантину. День 6

Ще тиждень тому ти була діловою жінкою, вирішувала справи та домовлялась про зйомки. Сьогодні ти можеш командувати хіба двома впертими чоловіками і однією кішкою. З нею – легше. Вона іноді тебе розуміє і, здається, жаліє.

Твоя віддушина – комп’ютер та телефон. Твій ньюзрум (так журналісти називають простір, де пишуть новини) – то кухня розміром 4,5 метри. А замість величезної плазми та облич співробітників – плита, щоправда, є вікна, і з них можна чути і бачити новини. Наприклад, чи є черга у Сільпо та яка машина курсує сьогодні із гучномовцем.

Правило #20 – все непросто.

Якщо першого дня ти вірила, що прибереш усю квартиру, зараз розумієш – навіть обіцянки, дані собі, доводиться порушувати.

Читайте: Хроніки карантину. Як не збожеволіти від надлишку інформації про коронавірус

Правило #21 – займатися собою.

Мої друзі-актори, які зараз репетирувати не можуть, дивляться і вивішують посилання на хороші вистави, щоправда, не нові. Не відриваючись від плити, цілком реально завітати до Львова і подивитися ще радянську класику.

А хто не любить театр, ось хороший серіал каналу СТБ. Нормальна людська мова, живе село і зовсім близькі події. Фактично, фантазії на тему Кайдашевої сім’ї у наші дні.

Читайте: Чому не треба йти до церкви під час карантину Для лікування хворих на коронавірус визначено понад 240 лікарень – Ляшко У Києві кількість хворих на коронавірус зросла до 102 осіб

День 7 і 8

Іще одна особливість карантину – він породжує купу різних незрозумілостей.

Наприклад, маєте дедлайн з оформлення спадку, а нотаріус пішов на карантин. Водночас управління юстиції теж не в курсі: мінятимуться строки чи ні. Такі обмеження для України нові. Трактуй, як хочеш. Але, на щастя, контори відповідають телефоном. А ще консультують у месенджерах.

Працює Укрпошта. У відділення зайшла навіть без черги. А от до паспортного стола за готовою біометрією попросили прийти вже після карантину.

Правило #22 – якось воно буде, але нахабність – друге щастя.

З поганого. Якщо тиждень тому ти складаєш собі плани і намагаєшся ефективно використати час, сьогодні нарешті даєш “слабинку” і таки дивишся фільми в онлайні, лежачи у ліжку. Бо апатія – то інший бік паніки, і це, здається, правило #23.

Читайте: Хроніки карантину, або як пережити два тижні часто неоплачуваної відпустки вдома

День 9

Найскладніше на карантині – згадати, який сьогодні день. Допомагає мобільний телефон, а ще – новини, які досі працюють.

Також можна згадати досвід Робінзона Крузо і ставити як не зарубки, так галочки у календарі.

Інша складність – ти менше бігаєш і більше лишаєшся наодинці зі своїми думками. І тут стає страшно. Бо згадуєш усіх близьких, що померли за останні роки, і розумієш, що саме їм ти конче хочеш передзвонити й розказати про свої радості та страхи. І ти сидиш і рюмсаєш. Слава Богу, це бачить лише кішка. Решта родини на вечірньому моціоні. Бо на вулиці менше людей.

День 10, 11, 12

Заплуталась уже який. Вони схожі, як один. Прокидаєшся, п’єш каву. Закриваєш якісь намічені справи: прибирання, похід на пошту чи дзвінок чиновникам (вони класно тепер відповідають телефоном й навіть зичать здоров’я). Трохи пліткуєш, теж телефоном, з друзями. І нарешті з’явився час почути всіх. А ще ти розумієш, хто у цьому житті тобі важливий.

Життя стає занадто крихким. Ти просто починаєш сильніше любити цей дурний божевільний і вкрай нелогічний світ.

І на завершення, згадаю свою улюблену бабусю.

Вона дожила до 103 років. І навіть у тому поважному віці я не могла назвати її старою. Ми вели довгі задушевні розмови, могли говорити про дружбу, політику, подорожі, книжки та пригоди літераторів (про це, звісно, розповідала вона). Коли осліпла її близька подруга (обом тоді було далеко за 90), бабуся почала читати їй усі новини телефоном.

Виглядало це так: зранку мама бігла за газетами День, Літературна Україна, Газета по-киевски та журнал Кореспондент. Бабуся ретельно обирала інформацію й увечері добре поставленим доцентським голосом усе озвучувала. Іноді скаржилась: Знаєш, Вероніка експлуатує мене. У мене стільки справ, а тут іще політінформація.

Тоді я думала: Які там справи у бабусі під 100, яка майже не виходить з дому? І от лише зараз розумію – часу вкрай мало. Навіть у тих, хто на карантині.

Автор: Ольга Чайко, журналіст програми Факти. 

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка