Саміт Україна-ЄС: як Європа обмежує поле діяльності для України
Оцінюючи результати саміту Україна-ЄС, варто об’єктивно зазначити, що з огляду на політичні конфігурації, що нині існують, захід не міг стати майданчиком для ухвалення фундаментальних рішень чи досягнення безпрецедентних дипломатичних проривів.
Кадрові зміни у керівних інстанціях ЄС та електоральний цикл, що триває в Україні, формалізували подію, перетворивши її на своєрідний ритуал офіційного підтвердження євроінтеграційних спрямувань нашої держави.
Політичний статус Дональда Туска та Жана-Клода Юнкера не викликає жодних сумнівів, проте терміни їхньої каденції добігають кінця разом з можливостями ефективно впливати на поглиблення двостороннього співробітництва з Україною.
Не зважаючи на оптимістичні заяви дипломатів про значні успіхи взаємодії між офіційними Брюсселем та Києвом, українському керівництву необхідно бути готовим до нових прагматичних підходів з боку ЄС у формуванні політики на українському напрямі.
Ймовірно, наступний саміт не відзначатиметься такою невимушеною та спокійною атмосферою, а замість декларацій про ефективне реформування від України вже чекатимуть демонстрації практичних успіхів.
Під час заходу європейські партнери анонсували готовність виділити українській стороні другий транш макроекономічної допомоги у розмірі €500 млн за умови виконання Україною рекомендацій МВФ, проведення митної та адміністративної реформ, впровадження ефективних механізмів перевірки декларацій.
Переклад твердження з дипломатичної мови спонукає до таких висновків: ЄС прив’язує грошові надходження до динаміки виконання Україною взятих на себе зобов’язань, що остаточно обмежує поле для будь-яких маневрів.
Володимиру Зеленському дають своєрідний випробувальний термін, щоб він міг підтвердити оголошений курс на європейську інтеграцію реалізацією очікуваних ініціатив.
Читайте: Саміт Україна-ЄС: сторони підписали п’ять угод про співпрацю
Поки що сторони підписали низку договорів про надання коштів у рамках європейських програм – антикорупційної, культурної та технічної допомоги у розмірі €60 млн.
Додаткової уваги заслуговує правильний політичний крок Володимира Зеленського, який відвідав Станицю Луганську разом з Дональдом Туском.
На жаль, він не спонукає керівництво окупаційних адміністрацій пришвидшити відведення військ та не переконає Російську Федерацію відступити з Донбасу. Проте дії президента є чітким дипломатичним сигналом європейським партнерам про наміри активізувати мирне врегулювання ситуації на Сході України та бажання забезпечити виконання Мінських домовленостей.
Традиційно не обійшлось без політичного скандалу. Інцидент з Іванною Климпуш-Цинцадзе, яку не пустили на захід, виглядає як специфічний, але є позитивним меседжем від Гройсмана до новообраного президента.
Показово, що прем’єр-міністр зайняв сторону Слуги народу, що дає підстави розмірковувати над новими політичними союзами в українській політиці. Шкода, що міжнародна політика стала полем для політичної конкуренції та зведення рахунків.
Автор: Антон Найчук, директор Фонду громадської дипломатії.