PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLmFkdGVsbGlnZW50LmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjExL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+
Автор:Олег Савицький

Стратегія екологічної політики: чому економічний розвиток України буде під загрозою

25 квітня було ухвалено документ, який визначає стратегію екологічної політики України до 2030 року та передано до розгляду парламенту.

В проекті даної стратегії наявні критичні вади, які можуть поставити під загрозу не тільки сферу охорони довкілля, а й енергетичну безпеку та загальні перспективи економічного розвитку України.

В запропонованій екологічній стратегії допускається подвоєння викидів парникових газів від їх поточного рівня, що де-факто означає можливість збільшення залежності від викопного палива, значні обсяги якого наразі доводиться імпортувати.

Вона, також, не узгоджується з іншими стратегічними документами та міжнародними зобов’язаннями України в сфері підвищення енергоефективності та розвитку відновлюваних джерел енергії.

Раніше, в рамках вже не діючого Кіотського Протоколу до Рамкової конвенції ООН зі змін клімату, Україна зобов’язувалася утримувати викиди парникових газів на рівні до 76% від рівня викидів у 1990 році.

Фактичні викиди були значно нижчими – близько 44% в 2012 році, а після окупації Донбасу та скорочення видобутку споживання, вони скоротилися – до 32% у 2015 році.

Читайте: Більше $80: ціни на нафту побили рекорд 2014 року

Зараз викиди СО2 зростають та  становлять 40% від рівня 1990 року. При цьому Уряд в проекті екологічної стратегії до 2030 року допускає, що вони можуть ще збільшитися до 60% від рівня часів УРСР.  

Викиди зростають, оскільки економіка залишається ресурсоємною, нефеективною та залежною від викопного палива, також значно збільшується його імпорт.

За даними державної статистики у 2016 році нам довелося імпортувати 32% всіх енергоносіїв – вугілля, нафти і газу, при цьому частка імпорту продовжує зростати.

Минулого року Україна подвоїла валютні витрати на імпорт вугілля, при чому більше половини поставок – з території Російської Федерації. В 2017 році в грошовому вираженні імпорт вугілля з Росії становив 1,552 мільярда доларів, 56,6% від загального обсягу.

Власна переробка сирої нафти в Україні скорочується, через це наша держава збільшує залежність від імпорту готових нафтопродуктів – бензину та дизельного палива. Згідно аналітики підготовленої в квітні, в останні три роки (2015-2017) відбулося суттєве збільшення обсягів імпорту дизельного пального з Білорусі, Литви, Туркменістану та двократне збільшення – з РФ.

В 2017 році близько 80% від всього імпортного бензину було ввезено з території Білорусі, при цьому частина цього палива – також російського походження.

Хоча Україна не купує газ напряму з Росії, але ми залишаємося залежними від імпорту газу, хай і через реверсні потоки з Європи. В 2017 році порівнянні з 2016 роком імпорт газу збільшився на 27% – з 11,1 млрд куб. м до 14,1 млрд куб. м.

Наша економіка наразі є критично залежною від імпорту енергоресурсів, через те, що енергетична та кліматична політики уряду залишаються не узгодженими та фрагментарними. Попри популярну риторику про енергонезалежність, необхідних масштабних заходів в сфері підвищення енергоефективності не відбувається, а розвиток відновлюваної енергетики є дуже повільним.

Варто нагадати, що Україна була однією з перших індустріальних країн, що підписали та ратифікували Паризьку Кліматичну угоду, що стало позитивним сигналом для багатьох інших країн і допомогло запустити міжнародний процес.

Тепер для виконання цілей Паризької Угоди – утримання росту середньої температури на рівні 1,5-2 градуси цельсію, необхідно, щоб всі країни прийняли на себе зобов’язання по скороченню викидів парникових газів, більша частина яких утворюється в енергетиці.

Міжнародні фінансові організації та донори надають інвестиційну та технічну підтримку в першу чергу тим країнам, які ставлять перед собою реальні кліматичні цілі та відповідно впроваджують узгоджену кліматичну та енергетичну політику.

Якщо Україна на наступні 10 років не буде ставити собі амбітну кліматичну мету, наш доступ до міжнародного фінансування для модернізації інфраструктури, підвищення енергоефективності та розвитку відновлюваних джерел енергії буде обмеженим.

Деструктивна позиція по клімату, закріплена в Стратегії екологічної політики до 2030 року загрожує консервацією поточного стану нашої економіки, де домінують сировинні сектори. Перед Україною також стоїть виклик заміни старіючої енергетичної інфраструктури, яка нам дісталася в спадок від радянського союзу.

Читайте: Сортування сміття: чому немає баків і хто несе відповідальність

Середній вік наших вугільних електростанцій складає 45-50 років і ці, генеруючі потужності, в будь-якому разі потрібно заміщувати. Якщо ми хочемо диверсифікувати наше енергопостачання та підвищити енергетичну безпеку, потрібно, щоб на заміну вугільним та газовим електростанціям, що забруднюють атмосферу парниковими газами, приходили відновлювані джерела енергії.

Китай та ЄС вже поставили собі за мету перехід на відновлювані джерела енергії і поступову відмову від викопного палива, а також готові надавати технічну та фінансову підтримку іншим країнам, що визначили для себе такий курс. Для України – це велика можливість, яку ми можемо втратити.

Зараз важливо не нівелювати позитивні сигнали для міжнародних партнерів та інвесторів, які Україна створила, підписавши і ратифікувавши однією з перших Паризьку Кліматичну  Угоду.

Якщо ми не будемо підвищувати енргоефективність та заміщувати викопне паливо, буде зібльшуватися розрив між нами та динамічними та вискотехнологічними економіками Китаю та ЄС. На відміну від нас, серед своїх стратегічних пріоритетів, вони чітко визначили перехід до відновлюваних джерел енергії.

Відсутність екологічних обмежень та дієвої політики щодо скорочення спалення викопного палива, також загрожує збереженням невтішної ситуації із забрудненням повітря.

Наша держава має один з найвищих в світі рівень захворюваності та смертності, спричиненої токсичним забрудненням повітря, а економічні втрати від цього вимірюються мільярдами доларів на рік.

Автор: член Української Кліматичної Мережі, експерт з енергетичної та кліматичної політики Центру екологічних ініціатив “Екодія”

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка