Водопостачання у Крим: чому відмова матиме негативні наслідки для України

13 серпня “віце-прем’єр уряду Криму” Георгій Мурадов заявив, що окупаційна влада анексованого Криму має намір домовитись про можливі переговори між Росією та Україною щодо постачання вод Дніпра на півострів.

Постійний представник президента України у Криму Антон Кориневич заявив, що на півострові достатньо питної води для забеспечення населення. Він додав, що Україна перекрила не русло річки Дніпро, а технологічну споруду і наразі не відновить водопостачання.

За його словами, Крим є територією України, а не РФ. Тому Росія не може ставити у міждержавних відносинах питання, пов’язані з ним.

На мою думку, ця проблема лежить у геополітичній площині і мусить мати золоту середину, бо крайнощі спровокують страшні наслідки. Україні варто було добре обміркувати це питання та обговорити його на міжнародному рівні, оскільки тут є хороші шанси для деокупації Криму.

Читайте: Україна не відкриє водопостачання в Крим – представник президента

Переваги відмови у відновленні водопостачання

По-перше, без водопостачання з України утримання півострова обходиться Росії у декілька мільярдів, що є додатковим навантаженням на бюджет, який і так виснажений. Російська Федерація хоче цього уникнути. А ми так ослаблюємо їх.

По-друге, якщо відновити водопостачання, окупація може розтягнутися на десятиліття, а так ми поступово створюємо умови для деокупації Криму.

По-третє, вода для потреб населення є, а от для промисловості вона у дефіциті. Це означає постійний спад економіки на півострові. Тому, окрім грошей, які втратить казна агресора, зростатиме незадоволення серед населення, яке залишиться без роботи та зарплати. Відповідно, можливі страйки та мітинги, закриття цілого низки підприємств.

Недоліки невідкриття водопостачання

По-перше, Крим – це Україна, а отже, ми маємо захистити право на доступ до чистої питної води усім громадянам України. Це право кожного мешканця Криму, яке чітко прописане у Конституції України за ст. 3 та ст. 13.

По-друге, Росія може використати відмову у відновленні водопостачання на півострів у жосткій пропаганді проти України, мовляв, подивіться на цих нелюдів, вони вам навіть у воді відмовляють, ви їм не потрібні.

Ми повинні зважати, що не всі люди добре розуміють геополітику та загальну ситуацію, у них у пам’яті відкладеться негатив про те, що Україна їм не дала воду, а Росія-рятівниця їх напувала.

Відповідно, на черговому референдумі це зіграє з нами злий жарт і ми цілком можемо втратити громадян, які почнуть підримувати окупанта.

По-третє, варто через міжнародні суди документально довести, що матеріально-технічна база водогону розкрадена та розпилена, а цілі насосні станції виведені з ладу під час окупації Криму. І це величезна проблема для запуску водогону.

Для його відновлення потрібні величезні гроші, тож зобов’язання за відшкодування завданих збитків треба покласти на Росію та вимагати через міжнародні суди повної компенсації, яка дозволить модернізувати та відновити водогін.

Ухвалювати рішення щодо цієї проблеми варто вкрай обережно, оскільки від заяв та рішень залежить не лише деокупація Криму, але й життя мільйонів людей як на материку, так і на півострові.

Автор: Ольга Йосипчук, політолог, фандрейзер, засновник ГО НЕО Лідери.