8 причин, чому Щит Євфрату – стратегічна помилка Анкари

Спеціальна оперативна група ЗС Туреччини і ВПС коаліції почали на півночі Сирії військову операцію проти бойовиків Ісламського держави, що отримала назву Щит Євфрату.

Але турецькі війська в Сирії перебувають у досить невигідному положенні у воєнному плані, вони воюють на три фронти одразу і не мають підтримки від США, вважає студент магістратури ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка Ілля Куса.

Куса визначив 8 причин, чому військова інтервенція Туреччини в Сирії – це стратегічна поразка Анкари.

Читайте: Війна в Сирії: кого бомбить Росія і нова Османська імперія Ердогана

1. Створення буферної зони на кордоні з Сирією в Алеппо навряд чи зменшить загрозу з боку екстремістів і кількість терактів на території Туреччини, оскільки лазівок на кордоні багато, а закрити їх Анкара не може, оскільки сильно зав’язана на підтримці і торгівлі з бойовиками уздовж неї.
2. Інтервенція призведе до розколу в середовищі ісламістів з колишньої Вільної Сирійської Армії, так як частина з них воюють у складі арабсько-курдських Сирійських Демократичних Сил. У довгостроковій перспективі це послабить ісламістський антиурядовий рух, і частина з них можуть переорієнтуватися на конкурентів Туреччини з числа нафтових монархій, або влитися до складу ІД або Джебхат Аль-Нусрі.
3. Обмежена боротьба з силами ІД або їхній ігнор з боку турків, що зараз спостерігається, а також фокусування всіх ресурсів на курдському фронті дозволить силам ІД зробити тактичний відступ із кількох районів і залишити турків воювати з курдами, а самим чекати зручного моменту, щоб напасти на обидві сторони, ослаблені війною. Потенційні напрямки для наступу – північ Алеппо біля турецького кордону (Азаз-Раї-Маре) і південь провінції Аль-Хасак (Аль-Шаддаді).
4. Боротьба з курдами на півночі Сирії дозволить Туреччині виконати лише тактичні завдання – відкинути їх за р. Євфрат і на час послабити їхні позиції в регіоні. Однак у стратегічній перспективі у Туреччини немає достатніх військових ресурсів і політичних можливостей повністю розгромити курдський рух у Сирії. Для цього знадобиться вторгнення на всю провінцію Аль-Хасак і місто Камішлі, а це обіцяє туркам початок повномасштабної партизанської війни.
5. З плином часу рейтинг Ердогана може впасти, так як поставлених завдань Анкара не виконає, теракти не припиняться, так як ІД буде сповнена сил, а курди все так самоу будуть загрожувати кордону. Крім того, активізуються курдські формування в самій Туреччині, почастішають напади на поліцейських і військових на південному сході Туреччини.
6. Турецькі війська в досить невигідному становищі у військовому плані. Фактично, вони воюють на три фронти: з курдами, ІД і сирійської армією. Якщо не домовитися ні з однією зі сторін – буде горе.
7. Відсутність підтримки інтервенції з боку США, а також пасивність ЄС позбавляють Анкару необхідного рівня політичної і дипломатичної легітимності для завершення інтервенції, що призведе до зростання анти-турецьких настроїв в європейському і американському суспільствах.
8. У підсумку, якщо Туреччина не зможе домовитися або з сирійському урядом РФ, або зі США і НАТО, або з обома блоками, вся ця афера загрожує подальшою ізоляцією Анкари, зростанням одіозності турецької влади на Заході і посиленням позицій терористів ІД та інших ісламістів.

Нагадаємо, Туреччина розпочала операцю в Сирії після обстрілу провінції Шанлиурфа.