В Bloomberg дізнались про вимоги Туреччини щодо вступу Швеції та Фінляндії до НАТО
Стали відомі вимоги Туреччини щодо того, що має змінитись, щоб вони не заблокували заявки на вступ до НАТО Швеції та Фінляндії після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Про це повідомило агентство Bloomberg із посиланням на трьох високопоставлених турецьких чиновників, які вирішили говорити на умовах анонімності, оскільки не уповноважені публічно повідомляти про внутрішні обговорення в уряді.
Як відомо, для вступу нових країн до Північноатлантичного альянсу потрібна згода всіх країн, що беруть участь у блоці.
Курди
Офіційна Анкара наполягає на тому, щоб усі нові кандидати на членство в НАТО визнали занепокоєння Туреччини курдськими воєнізованими формуваннями – як усередині Туреччини, так і за її межами у Сирії та Іраку.
Це стало основним джерелом напруженості в альянсі, оскільки, хоча всі члени НАТО визнають Робочу партію Курдистану, або РПК, терористичною організацією на території Туреччини, багато хто з них підтримує і навіть озброює її сирійське відгалуження, YPG, у боротьбі проти Ісламської держави.
Туреччина вимагає, щоб Швеція та Фінляндія публічно засудили не лише РПК, а й її філії, перш ніж їм буде дозволено приєднатися до блоку. Турецькі чиновники заявили, що визнання РПК терористичною організацією недостатньо: скандинавські кандидати в НАТО мають зробити більше для запобігання діяльності прихильників РПК, які, на їхню думку, активно діють у їхніх країнах.
Експорт озброєнь
Анкара також хоче, щоб Швеція та Фінляндія скасували обмеження на експорт зброї, які вони запровадили проти Туреччини, разом із декількома іншими членами Європейського Союзу, після її вторгнення до Сирії у 2019 році, щоб відтіснити YPG від кордону, сказали чиновники.
Хоча торгівля зброєю Туреччини з цими двома країнами незначна, і вона не прагне великих оборонних закупівель з ними, чиновники заявили, що Анкара принципово не погодиться на розширення військового альянсу за рахунок країн, які блокують угоди з продажу зброї. Міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу заявив про це публічно, сказавши, що обмеження на постачання зброї “суперечать духу” альянсу.
Попередні помилки
Туреччина прийняла повернення Греції до НАТО у 1980-х роках після того, як у 1974 році між двома країнами відбулася війна за Кіпр, і прагне не повторювати того, що, за словами офіційних осіб, зараз в Анкарі вважають помилкою.
Афіни та їхні кіпрські союзники згодом стали ключовою перешкодою на шляху Туреччини до членства в ЄС, відкинули голосування в ООН щодо плану об’єднання Кіпру та постійно брали участь у територіальних суперечках із Туреччиною в частині Егейського та Середземного морів.
Здобувши уроки з подій минулого, чиновники заявили, що було б нерозумно очікувати, що Туреччина змінить курс і погодиться на членство Швеції та Фінляндії в НАТО, якщо спочатку не буде вирішено суперечок, а скандинавські країни публічно не заявлять про солідарність із Туреччиною у боротьбі з курдськими групами.
Президент Фінляндії Саулі Ніїністе, який 19 травня разом із прем’єр-міністром Швеції Магдаленою Андерссон вирушає до Вашингтона, сказав, що він “оптимістично” налаштований щодо позиції Туреччини, яку можна “врегулювати шляхом дискусій”, не торкаючись при цьому жодних конкретних вимог Анкари.
Цьому сприяла агресія Росії проти України, яка сколихнула Північний регіон. Bloomberg зазначає, що таке хвилювання через дії РФ означає, що політики з Північної Європи та Туреччини можуть бути готовими знайти компроміс.
Інші вимоги
Хоча офіційні особи заявили, що Туреччина не має наміру торгуватися з питань, що виходять за рамки позиції Фінляндії та Швеції щодо курдського конфлікту, невдоволення Анкари Північноатлантичним альянсом дуже велике, і список її бажань довгий.
Туреччина хоче, щоб її знову внесли до програми перспективних літаків F-35, від якої вона була відсторонена після купівлі у Росії систем протиракетної оборони С-400. Вона також має невирішений запит до США на придбання десятків військових літаків F-16s та комплектів модернізації для свого флоту. Крім того, Туреччина хоче, щоб США скасували санкції через наявність у неї ракет С-400.
Використовувати свої важелі впливу на розширення НАТО для досягнення будь-якої з цих цілей буде непросто. Але Туреччина показала, що вона готова глибоко копати і навіть зазнавати збитків для своєї економіки в недавніх геополітичних суперечках щодо затриманого американського пастора, російської ракетної угоди чи військових кампаній проти курдів.
Зв’язки з Росією
Турецькі чиновники відкинули ідею про те, що протидія Анкари вступу Швеції та Фінляндії до НАТО якось пов’язана з її зв’язками з Росією чи дружбою президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана з російським президентом Володимиром Путіним.
– Туреччина шукає середній шлях у війні в Україні, намагаючись збалансувати свої зв’язки як з Москвою – що вкрай важливо для захисту турецьких військ, розміщених у Сирії, – так і з Києвом, якому Анкара постачає військові безпілотники, – пише видання.
Туреччина проводить зовнішню політику відповідно до своїх національних інтересів і погодиться на розширення НАТО, якщо буде задоволено її побоювання щодо північних країн, сказали чиновники.
Нагадаємо, раніше президент Туреччини заявив, що нібито поки що не готовий підтримати заявки Фінляндії та Швеції на вступ до НАТО. Проте причини такої відмови так і не пролунали у заяві турецького лідера.
Перед цим Швеція анонсувала візит дипломатів до столиці Туреччини, щоб переконати Анкару у доцільності членства обох скандинавських країн у Північноатлантичному альянсі.
