Чимало українців знаходяться у постійному пошуку роботи, а випускники вузів часто не йдуть працювати за спеціалізацією, так і не знайшовши собі місця в професії. HR-координатор Світлана Котляревська, радник міністра економічного розвитку і торгівлі, опонує: цікава робота є, це – розбудова нової країни.
Факти ICTV продовжують серію публікацій про нові компетенції та можливості в період кризи. Це розмова про роботу на державу. Хто потрібен країні, про мотивації та де ті двері, в які треба стукати.
Перший текст серії: Директор Work.ua Сергій Марченко: Тракторист з французькою – не анекдот, знайти роботу можна за 2 тижні
– Ви працюєте з 9.00 до 18.00?
– Ми – люди бізнесу, працюємо не за графіком, а скільки треба. У Кабмін ми прийшли працювати не на процес з 9 до 18, а заради реформ. Це як Майдан. Він повинен був мати кінцевий результат, на який всі розраховували.
– Півтора роки тому я брав інтерв’ю у іншого реформатора, ми пили каву на Інститутській, й о 18.10-18.15 вийшли із закладу. До метро Хрещатик сунув величезний натовп. Реформатор пояснив: Це ж чиновники…
– Держслужба змінюється. На неї прийшли управлінці вищої ланки з бізнесу, які принесли зовсім інші поняття цих неформальних “прийнято” і “не прийнято”. Серед чиновників теж були і є якісні профі, які не дивляться на годинник, а виконують поставлені завдання.
Чому раніше йшли на держслужбу? Для деяких це була перепустка до корупційних схем, тому що за тих умов якісному спеціалісту працювати було важко. Інші обирали держслужбу з перспективою отримати колись більш-менш пристойну пенсію. Але для цього доводилось роками терпіти і щосили триматись за портфель.
Зараз ситуація змінилася: держслужба стала престижною роботою з благородною місією – реформувати державу.
Мені здається, що один із ключових критеріїв успішності чиновника – це патріотична мотивація. Якщо в очах людини проглядається бажання діяти, змінювати країну, то це справді те, що потрібно.
Але одного бажання замало, повинна бути готовність працювати на такий результат. Маю на увазі розуміння “Якщо не я, то хто?”. Розуміння, що нам тут жити, нашим батькам і дітям. І немає якихось спеціальних людей, крім нас самих, які прийдуть і все для нас змінять на краще.
Наприклад, у мене був стажер у HR-напрямку. Навчається за кордоном, приїхав на три місяці влітку в Україну з готовністю допомагати. Він пояснив, що його мама працює в Європі, і він хоче допомогти побудувати таку країну, в яку б вона могла повернулася. А поки одногрупники його не розуміють: “Ти що, crazy, хочеш повернутися в Україну?”.
– Скільки треба часу, аби перевчити чиновників працювати на результат?
– Немає уніфікованої одиниці часу – є конкретика по кожній людині. Наприклад, чому держслужбовець залишається або не залишається доробити завдання після шостої? Справа у мотивації. Багато чого ми робимо не за гроші, а тому, що нам цікавий процес та отримання результату, а також розвиток у довгостроковій перспективі.
– Багато старих кадрів прийняли новий підхід?
– Я знаю чимало прикладів людей, які працюють в міністерстві давно, але зараз я їх вважаю держслужбовцями нової формації. Для тих, хто готовий навчатися, ми відкриваємо бізнес-освіту, знайомимо з онлайн-курсами (Coursera, Prometheus), сприяємо у вивченні англійської.
З деякими чиновниками просто доводиться прощатися, їх не змінити. Але значна їхня частина готова змінюватися за умови того, що будуть нові цілі, нові підходи, нові методи оцінки роботи.
Вони пристосовуються до роботи в нових умовах, нехай це і не швидкий процес.
– Чи реально вкластися у робочий графік з 9 до 18 з тими завданнями, які ставляться перед працюючими в Кабміні?
– Я б не ставила за основу тривалість робочого дня, краще брати за показник його якість. Погодьтеся, можна просидіти в офісі з 9 до 18, встигнувши хіба що кави попити, вийти в магазин або “зависнути” у Facebook. Інші ж, навпаки, можуть за декілька годин правильно організованого процесу виконати тижневий об’єм робіт. І ще встигнути розробити декілька нових ініціатив і проектів. Звісно, ефективність такого чиновника буде вищою в рази, і ходити із секундоміром за ним ніхто не буде.
Штат державних службовців в Україні близько 300 тисяч людей. Якість і швидкість їх роботи прямо впливає на наше життя. Від стратегічних завдань до базового обслуговування, наприклад, в паспортному столі або податковій. Вони не еволюціонують самі по собі, це важкий, монотонний і непомітний для рядового українця процес. Але це потрібно робити.
Казки про Мюнхаузена, який сам себе витягнув за волосся, це всього лише казки.
– Суто гіпотетично, на держслужбі може бути вільний робочий графік?
– Сьогодні – ні. Але якщо ми говоримо про волонтерство, то формати співпраці бувають різні.
Маю приклади людей з крутими резюме, які не можуть залишити основну роботу чи бізнес, але можуть виділити 1-2 дні на тиждень для країни.
Це формат консультацій.
– Вам би підійшли люди з високою кваліфікацією на 1-2 дні на тиждень?
– На деякі завдання – так, якщо ми говоримо про державні підприємства. Наприклад, сьогодні мені потрібен юрист-адвокат, який у суді зможе представляти позицію державного підприємства. Ми розуміємо, що начальник відділу конкретно цього держпідприємства не відповідає кваліфікації адвоката. Зараз я веду перемовини з певними юридичними компаніями про те, щоб вони виділили адвоката. Він мені не потрібен з 9 до 18.
– Молодь часто дратує, що треба сидіти в офісі саме з 9 до 18.
– Можливо колись у нас з’явився крутий hub для державних службовців. Водночас знаю приклади з регіонів, коли бізнес-управлінець, який прийшов на державну службу, зробив план-схему: “Оце 5 кабінетів мого департаменту, тут стіни ламаємо, робимо openspace, тут кавоварка , тут стіл для зустрічей за скляною перегородкою, для мене – маленький кабінет тут у куточку”.
Я спитала у нього: “Це перше, з чого ти починаєш?”. Він пояснив, що ні, звичайно, але потрібно аби люди заходили і розуміли, що в нас все по-іншому. Так швидше ламаються стереотипи.
– Наразі мені складно уявити, щоб, наприклад, у Кременчуці чиновники ходять на роботу з мотивацією побудови нової країни.
– А вони повинні так думати. Ми мусимо прищеплювати розуміння, що це вони – ті люди, які будують майбутнє України. Незалежно від того, працюєш ти в Києві або в районному центрі.
Так, є велика фінансова проблема, нажаль зараз маємо дуже низьку компенсацію для службовців. Але у цьому питанні можливі зрушення вже найближчим часом, з прийняттям законодавчих змін. Крім того, тимчасовим рішенням цієї проблеми є створення проектних офісів.
І звісно ж, багато спеціалістів працюють на волонтерських засадах, без оплати, або за оплату символічну. І у них як раз питань з мотивацією немає – вони дійсно хочуть бути причетні до змін в країні. Тому я щиро вдячна молоді 20-25 років. Вони вже зовсім інші. Це ті люди, у яких ментально закладено правильні “прийнято”/ “не прийнято” кинути сміття на узбіччі, подякувати продавчині, прийти на роботу і не брати хабар.
– Молодь патріотична, але чи достатньо у неї компетенцій будувати нову країну?
– На держслужбі формується якісний тандем з людей, які на ній працюють давно, мають кваліфікацію і тонке розуміння державної сфери, з іншого боку – пласт управлінців з бізнесу, що принесли принципово нові підходи в якості та швидкості роботи. Також є частка молоді, яка бачить себе на держслужбі, має енергію й бажання. Ось саме на цих трьох складових повинна зростати нова генерація державних службовців.
– Тобто, держслужба – це школа, після якої можна сміливо йти в бізнес?
– Це запис в резюме, за який не соромно, і яка відкриває для вас нові можливості. Йти чи не йти в бізнес – то риторичне питання. Зараз відкрите вікно можливостей для тих, хто готовий працювати на держслужбі. Це період активних змін, трансформації. Він вимагає великої віддачі і мотивації.
Після такого інтенсивного досвіду можна залишатися працювати надовго, будувати кар’єру, служити народу України.
Державна служба повинна стояти в один ряд з роботою лікаря і педагога. Мотивація тут одна – будувати нову Україну.
– Ваші опоненти скажуть, що багато вчителів дають приватні уроки, беруть благодійні внески на ремонт класу.
– Є велика частка лікарів, педагогів, які працюють за низьку заробітну плату. А чому? Бо це покликання. Але фінансування повинно бути ринковим, принаймні наближеним до ринкового. Саме тому ми зараз у весь голос заявляємо про те, що треба піднімати зарплату в держсекторі.
– Яка зарплата сьогодні?
– По-різному. “Середню температуру” вимірювати некоректно. В ідеалі потрібно вийти на більш-менш адекватний рівень компенсації. Ми повинні досягти рівня медіани в кожній спеціальності. Це дозволить забезпечити державу хорошими міцними фахівцями в середньостроковій перспективі, волонтери (а за держзарплату їх інакше важко назвати) не можуть працювати вічно.
Якщо в карті мотивації у людини на першому місці гроші – це не до нас. Наразі це так, на жаль.
Державна служба дає інше – можливість бути причетним до будівництва нової України, добрі кар’єрні можливості, колосальний досвід, можливість побачити і перейняти досвід інших країн і представляти Україну на міжнародній арені.
– Якщо порівняти кваліфікацію, скажімо, заступника міністра з людиною з бізнесу, то це хто – топ-менджер компанії?
– Рівень топ-менеджера міжнародної компанії. Будьмо чесними: якщо говоримо про управління державою, то, напевно, немає такої компанії, яка могла б займатися чимось важливішим, аніж цим.
– Все-таки, після Майдану чимало людей йшли в держоргани з чітким меседжем: працюю рік-два, а далі повертаюся в бізнес. Яка ситуація сьогодні?
– Ми зараз не про рік-два говоримо. Не так все погано, як це іноді малюють. Держслужба не така жахлива, як всі думають. Згадаймо великі міжнародні компанії. Чимало з них беруть стажерів за мізерні гроші. Чому молодь готова йти на таку роботу, проходити кілька етапів співбесід, витримувати шалену конкуренцію через величезний конкурс? Бо розраховують на отримання досвіду, та запису у резюме, прагнучи долучитися до чогось глобального. З держслужбою теж саме: що може бути глобальніше ніж розбудова країни.
– Складно себе мотивувати, коли, розумієш, що кумівство, а не якісна робота, сприятиме кар’єрному зростанню. Держслужба – це досі “закритий клуб”?
– Вже ні. Це місце, де можна побудувати реальну кар’єру, граючи за логічними професійними правилами.
Якщо всі роки Незалежності люди чули лиш про те, що це “закритий клуб”, корумпована система, то зрозуміло, що зараз ніхто не може повірити, що останні 1,5-2 роки все змінюється.
Я не переконуватиму, що зараз все суперідеально. Але саме сьогодні потрібні люди, які спільно з нами допоможуть все змінити. І змінити державну службу в тому числі: зробити її більш фаховою, більш ефективною і престижною.
– Але ж на держслужбі досі працюють куми, родичі.
– Ні, наприклад, в Мінекономрозвитку у нас оновлено 80% керівних посад. Так, на найнижчій ланці все ще залишається багато службовців старого формату, але і це з часом зміниться.
Зараз ми відкриваємо нові можливості людям, які бажають доєднатися до роботи на держслужбі. Якщо раніше це було неможливо, або можливості будувати кар’єру закінчувалися на стартових позиціях, то зараз все інакше.
– Серед держслужбовців з великим досвідом багато людей, які вірять у докорінні зміни?
– Багато чи мало – поняття відносні. Їх поки що недостатньо. Ми приходимо в лікарню, де бачимо “тьотю” з копійчаною зарплатою, а вона ще й гримнула на нас. Ми обурилися, відповіли в її ж стилі. Що в результаті ? Тотальний негатив з обох сторін. Так зміни не відбудуться. Потрібно заходити всередину системи, визначати, що треба змінити, щоб оця жінка стала клієнтоорієнтованою. Потрібно не “тьотю” виховувати повчаннями, а долучатися до змін глобальніших. Зрозуміти, чому вона така, та що потрібно змінити в першу чергу в ній.
Більшість людей насправді нейтральні, не хороші і не погані, вони змінюють свою поведінку в залежності від створених умов. Тому наше завдання не виховувати їх чи повчати, а створювати нову прогресивну систему, нові умови, які вимагають більш ефективної роботи і більш відповідального ставлення. І тоді у них буде вибір: змінитись чи піти.
Я не кажу, що кожен повинен іти на держслужбу, але тим, хто готовий очолити зміни, тим, у кого “вмикається” щось всередині, коли ми говоримо про побудову нової країни, про патріотизм, про те, що нам тут жити, можливо, варто спробувати.
– Ви закликаєте саме молодь?
– Це заклик до будь-якої людини, яка зараз може сказати, що головний пріоритет для неї сьогодні не гроші, а розбудова країни. Пам’ятайте час кінця 90х, коли рядові інженери з НДІ йшли в бізнес. Якщо його тоді можна було назвати бізнесом. Було моторошно, страшно, але ті, хто ризикнув, отримали шанс до нового життя. Зараз зворотна хвиля. Тепер держсектор чекає фахових юристів, економістів, кадровиків, фінансистів з бізнесу різного рівня, які вийдуть із зони комфорту і отримають шанс побудувати кар’єру в новому світі державного сектора.
Це вікно можливостей для тих, хто ставиться до своєї кар’єри свідомо.
– Яких спеціальностей не вистачає?
– Всіх, але якщо говорити про ті, що в мене на слуху, то це, звичайно, юристи, економісти. комунікатори. Залежить від профілю державної структури
– Є мінімальні вимоги, щоб мене взяли на держслужбу?
– Є кваліфікаційні характеристики, які ніхто не відміняв. Обов’язковим є диплом про вищу освіту.
– Людина дочитала до цього моменту й захотіла на держслужбу. Куди їй звертатися?
– Писати мені або Максиму Нефьодову на Facebook. Всі ті, хто до нас прийшли, які мінімум, читали Facebook Нефьодова або інших активних учасників інших реформ.
– Тобто, Facebook – це хороший інструмент пошуку кадрів?
– Так, але його недостатньо. Зараз ми ведемо консультації з провідними порталами з пошуку персоналу про формування на їхніх сайтах-сервісах конкретної закладки “Державна служба” з актуальними вакансіями. У неї потраплятимуть всі відкриті конкурси на вакантні посади в відповідних державних органах. Все буде прозоро і зрозуміло.
– А чому Facebook так часто пише, що нічого не змінюється?
– Бо психологія людини така, що вона швидше бачить погане, аніж хороше. Ми сьогодні вийшли на вулицю, холодно, дощ (розмова відбулася минулого четверга, справді йшов дощ, було не по-вересневому прохолодно. – Р.Б.), фіксуємо негатив. Чому? А тому що коли наші прапрапращури виходили на полювання, їхній мозок найперше фіксував небезпеку. Це їм зберігало життя. У нас залишилися ті ж рефлекси.
Так само і зі змінами в державі. Ми ж не фіксуємо мирне небо, не зруйновані будинки, як в деяких частинах нашої країни. Позитиву багато, але людям іноді комфортніше писати про зраду.
– Кажуть що хвиля волонтерства минула?
– За два роки після Майдану, 99% людей, які бачили себе в роботі над реформами, вже з нами. То були першопрохідці. Настав час наступної хвилі.
– Ви – волонтер?
– Всіх, хто прийшов з бізнесу, можна вважати волонтерами.
– Як ви живете, якщо працюєте на волонтерських засадах?
– У кожного своя історія в ці непрості часи. Мій чоловік може зараз тимчасово фінансово забезпечити мене в той час, як я працюватиму на зміни в країні. Це буде найменша плата, порівняно з людьми, які зараз на передовій.
Ростислав Буняк.
