Україна в НАТО. Що треба зробити і чи візьмуть нас

Оновлено 09.06.2017. Вчора, 8 червня, 276 народних депутатів підтримали законопроект №6470 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо зовнішньополітичного курсу України).

Згідно з документом, відтепер пріоритетом національних інтересів України є інтеграція до європейського політичного, правового та економічного простору, а також до євроатлантичного простору з безпеки з метою вступу до Євросоюзу та НАТО.

 

Порошенко: Зроблю все, щоб добитися членства в НАТО

Президент України вперше оголосив про готовність провести референдум, на якому буде винесено питання про вступ в НАТО.

– Як президент, я керуюся думкою свого народу і проведу референдум з питання вступу до НАТО. І якщо українці проголосують за, я зроблю все, щоб добитися членства в Північноатлантичному альянсі, – сказав Петро Порошенко в інтерв’ю німецькій газеті Berliner Morgenpost.

Що говорив Порошенко до цього

Ще в 2014-му президент сказав, що рішення про вступ до НАТО будуть ухвалювати українці шляхом референдуму.

Але тоді Петро Порошенко говорив про шість напружених років роботи для вступу до Північноатлантичного альянсу. Згідно з цими підрахунками,  тільки у 2020-му міг би відбутися референдум.

Вже в 2015-му Петро Порошенко твердо сказав: Україна не готова бути членом НАТО. У тому ж році президент зазначив, що країні потрібні реформи для відповідності критеріям Альянсу, а тільки потім – референдум.

У 2016-му президент заявив, що в самому НАТО немає згоди з приводу членства України, але додав, що стратегічною метою країни залишається вступ до Альянсу.

За словами генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга в липні 2016-го, Петро Порошенко сказав йому, що питання членства не стоїть на порядку денному в Україні.

 

Що потрібно Україні для членства в НАТО

Є кілька критеріїв, які стосуються політичної та військової сфер:

• Протягом кількох років співпрацювати з НАТО. Наприклад, організовувати спільні навчання.
• У разі схвалення заявки потрібно затвердити План дій з підготовки до членства в НАТО (ПДПЧ). Для кожної країни – він індивідуальний.
• У ПДПЧ, ймовірно, будуть вимагати врегулювати територіальні спори з країнами-сусідами, демократичну і відкриту систему управління армії, міністра оборони – цивільного спеціаліста, приведення до норми підготовки особового складу, наявність сучасного озброєння і тощо.

• Україні потрібно буде вирішити питання про виведення іноземних військових формувань. Також країна не повинна допомагати і спиратися на країни, які знаходяться поза НАТО.
• Після виконання плану НАТО має ратифікувати договір про членство.
• Далі – слово за Верховною Радою і президентом України. Після підписання указу керівником країни Україна стає членом НАТО.

Президент Петро Порошенко додав ще один критерій – це підтримка більшості на референдумі про вступ до НАТО. На його думку, подібні питання повинні вирішуватися саме таким шляхом.

 

25 років відносин Києва і НАТО

Знайомство НАТО та України відбулося у 1992 році. Після проголошення незалежності Київ приєднався до Ради Євроатлантичного партнерства. Цей інститут створений для переговорів Альянсу з країнами, які знаходяться поза НАТО.

У 1997 році Україна підписує документ Хартія про особливе партнерство НАТО і України, мета якого – розширення і поглиблення відносин.

2000 рік. Вперше в історії НАТО проводить щорічну зустріч головного політичного органу Північноатлантичної ради за межами країн-членів – в Києві.

2004 рік. Верховна Рада ухвалює закон про вільний доступ військових сил НАТО на територію України.

21 квітня 2005 року. Відбулося засідання комісії Україна-НАТО у Вільнюсі, Литві. Це діалог, де вперше заговорили про шляхи входження Києва до Альянсу.

У 2005-му році США в особі президента Джорджа Буша підтримали вступ України до НАТО. Президент Віктор Ющенко тоді змінив воєнну доктрину, де була вказана стратегічна мета – повноправний вступ до Альянсу.

У 2006 році уряд Віктора Януковича повідомив, що Україна відкладає прийняття ПДПЧ (один з критеріїв вступу).

За президентства Віктора Януковича Україна заморозила питання про вступ в НАТО. Але Янукович тоді пообіцяв зберегти відносини з Альянсом на тому ж рівні, що і при Ющенку.

Петро Порошенко в 2014-му відновив стратегічну мету – вступ до НАТО.

 

Переломний 2008-й

На саміті НАТО в Бухаресті 2008 року вирішувалося питання про приєднання Грузії і України до ПДПЧ. США активно агітували союзників піти назустріч Києву і Тбілісі.

ПДПЧ для України і Грузії тоді підтримали: США, Литва, Латвія, Естонія, Болгарія, Румунія, Польща, Чехія, Словаччина, Словенія і Канада.

Різко проти були: Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Люксембург, Іспанія, Бельгія та Португалія.

На саміті був і президент Росії Володимир Путін, заяву якого варто відзначити окремо:

– На Україні там одна третина взагалі етнічні росіяни. З 45 млн осіб за офіційним переписом лише 17 млн росіян. Є регіони, де цілком тільки російське населення проживає, скажімо, в Криму. 90% – це росіяни. Україна, взагалі, дуже складна держава.

– Україна в тому вигляді, в якому вона сьогодні існує, вона була створена за радянських часів; вона отримала території від Польщі – після Другої світової війни, від Чехословаччини, від Румунії – і зараз ще не всі вирішені прикордонні проблеми на Чорному морі з Румунією. Значить, від Росії величезні території отримала на сході і на півдні країни. Це складне державне утворення.

І якщо ще внести туди натівську проблематику, інші проблеми, це взагалі може поставити на грань існування самої державності.

ПДПЧ Україні і Грузії так і не надали, але сказали, що дорога в НАТО для країн відкрита, потрібно просто почекати.

На саміті сказали, що Україна і Грузія стануть членами НАТО, коли будуть відповідати критеріям. Подібні розмови були і на наступних зустрічах в 2009-му і 2010-му.

 

Рівень підтримки в Україні

Допомогти зрозуміти, чи проголосують українці на референдумі за вступ до НАТО, може соціологія.

У графіку зазначено, який відсоток населення “за” та “проти” вступу до НАТО за період 2011-2016 років.

Зазначимо, найбільше українців не хотіли вступати в НАТО в 2012-му – 62% проти 15%.

Ситуація кардинально змінилася у березні 2014-го, коли Росія окупувала Крим і почала гібридну війну на Донбасі. Тоді 47% українців виступали “за” і стільки ж “проти”.

Найменше “проти” було в серпні 2014-го – 19% і 52% “за”. За останніми даними (12.2016), 71% українців підтримує вступ до НАТО.

Дані взяті з різних джерел. Їх список – тут.

Розширення НАТО: коли і скільки

На сьогодні в Альянс входить 28 країн. Військові витрати країн-членів становлять 70% від світового обсягу.

Але починалася історія НАТО з 12 країн у 1949 році.

Члени-засновники: США, Канада, Велика Британія, Ісландія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Норвегія, Данія, Італія та Португалія.

Розширювалося НАТО всього лише сім разів за майже 70 років свого існування.

• 1952 рік. У НАТО ввійшли Греція і Туреччина.
• 1955 рік. Німеччина приєдналася до Альянсу.
• 1982 рік. Іспанія стала новим членом НАТО.
• 1999 рік. Північноатлантичний альянс прийняв ще три країни – Угорщину, Польщу, Чехію.
• 2004 рік. Наймасштабніше розширення НАТО. До Альянсу увійшли Латвія, Литва, Естонія, Болгарія, Румунія, Словаччина і Словенія.
• 2009 рік. Албанія і Хорватія приєдналися до Альянсу.
• 2016 рік. 29-м членом НАТО стає Чорногорія. До речі, країну взяли не дуже охоче: з 28 країн-членів “за” проголосували 15.

В самій Чорногорії теж була напружена атмосфера. Країну охопили протести, а прем’єр-міністра Міло Джукановіча намагалися вбити. Прокуратура Чорногорії, до речі, знайшла російський слід у замаху на прем’єра.

 

Референдум в Україні: як це було і як буде

За історію незалежності України було всього два референдуму. Наприклад, у Франції за останні 200 років було 22 всенародних голосування, у Німеччині за останні 100 років – 8, а в пострадянській Росії – 4.

В Україні ж були референдуми про підтвердження Акта проголошення незалежності України та про зміни Конституції у сфері державного управління.

У першому випадку в 1991 році 84% українців взяли участь у референдумі. Питання було таким: чи Підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України? Так – відповіли 90,32%.

Другий референдум провели в 2000 році. Було чотири питання: про обмеження недоторканності депутатів, про повноваження президента, про зменшення кількості нардепів у Раді до 300-х чоловік і про введення двох палат парламенту.

Більшість українців, які взяли участь у голосуванні, відповіли “так” на всі чотири питання, але Верховна Рада так і не внесла відповідні зміни, проігнорувавши думку громадян.

У 2008 році Конституційний суд виніс рішення: Верховна Рада зобов’язана прийняти закони, про які запитували українців на референдумі. Але цього все одно так і не відбулося.

 

Так що потрібно для референдуму?

• Призначенням та проголошенням Всеукраїнського референдуму займаються президент і Верховна Рада.
• Право ініціативи у збиранні підписів під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму належить українцям, ініціювати референдум може і парламент.
• Референдум проведуть, якщо його вимагатимуть не менш ніж 3 млн громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи за проведення такого референдуму зібрано не менш, ніж у 2/3 областей України, і не менш, ніж по 100 тис. підписів у кожній області.
• Референдум повинні провести не раніше ніж за три місяці і не пізніше, ніж за чотири місяці після ухвалення відповідного рішення.
• Про референдум і питання, які поставлять українцям, повинні оголосити ЗМІ в 10-денний термін після голосування парламенту.
• Питань у референдумі може бути кілька, але їх все має бути чітка відповідь – “Так” або “Ні”.

 

А як же Донбас і Крим?

Факти ICTV зацікавили два питання:

• А що ж буде, якщо українці проголосують за вступ до НАТО, але референдум не проведуть у Криму і на окупованих територіях Донбасу?
• Якщо згідно закону ініціаторами референдуму повинні бути не менше 100 тис. українців у кожній області, чи не означає це неможливість організації голосування?

Ми запитали про це в українського політолога Володимира Фесенка, який вважає, що якщо частина Донецької і Луганської областей не під контролем України – це не означає, що життя країни повинне зупинитися.

За словами політолога, російські пропагандисти не зможуть посіяти сумніви в легітимності референдуму через відсутність участі в ньому окупованих частин України, тому що офіційна позиція Москви говорить, що Крим “російський”. Тому вони не можуть заявити, що Україна не врахувала голоси півострова, бо він український.

– У нас законодавства референдуму чіткого немає. Тому всенародне голосування – це більше психологічний момент, коли населення показує напрямок країні. Треба розуміти і те, якщо більшість населення скаже “так” – від цього нас відразу НАТО не візьме, – запевняє Володимир Фесенко.

Про те, що референдум буде легітимним, говорить і визнана законність Верховної Ради, де немає представників окупованих областей через неможливість проведення там виборів, додав політолог.

– Ситуація у нас така, що немає під контролем частини територій. Через це тепер нічого не робити?, – сказав Володимир Фесенко.

Богдан Амінов.