Україна 2018: шоу-біз у політиці, Саакашвілі не в Україні та ключова помилка Єврооптимістів

– Як Ви оцінюєте спроби переходу представників шоу-бізнесу в політику?

– Це хороша тенденція – йти з шоу-бізнесу в політику. Гірше, коли політика перетворюється на шоу-бізнес.

Фактично у нас немає законодавчих обмежень на це, тому це абсолютно нормальний процес.

– Чи будуть нові обличчя у політиці у 2018-му?

– Боюся, що в умовах, коли телевізор переграє інтернет у впливі на суспільну свідомість, то це точно не буде реалізовано.

Теза про нові обличчя не виглядає ймовірною на сьогодні, адже немає простору для реалізації.

– Зараз говорять про Зеленського і Вакарчука як політиків. Чому?

– Я ще можу сказати про Іво Бобула і Степана Гігу, тому що вони теж збирають повні зали і їх знає достатньо багато людей.

Зеленського і Вакарчука зараз обговорюють, бо вони відомі і в тренді. Вони можуть вкинути в соціальні мережі відеоролики, які збиратимуть тисячі переглядів. Але, при цьому, не знають, що цього кроку недостатньо.

Для того, щоб змінити політичну систему – треба побудувати ефективну політичну партію. А для цього треба…

– Гроші?  

– Не тільки. Якби вся справа була б в грошах, то у нас були б не вибори, а суцільна скупка голосів населення.

Насправді потрібні ініціативні люди – структура на місцях. Не можна робити політику по райдеру (райдер – це список вимог артистів до організаторів концерту. – Ред.). Наприклад, приїхати в обласний центр і замовити сто пляшок звичайної води і дві пляшки коньяку. Так не буває.

Політика – це теж масове видовище, але там усе працює за іншими правилами.

– Так ми побачимо Вакарчука-політика у 2018-му чи ні?

– Якщо він захоче бути політиком, то чому б ні?

– Справа у тому, чи може Вакарчук бути політиком.

– Насправді кожен може бути політиком. Інша справа, які є у цієї людини горизонти.

Ви можете бути політиком, я можу. Але у нас просто немає такої тенденції, коли людина починає політику знизу. Умовно кажучи, спочатку депутат районної ради, потім міської, обласної і далі-далі.

У нас люди хочуть з народження стати одразу партійним лідером – так не працює система.

– Єврооптимісти ( депутати Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Іван Крулько, Світлана Заліщук, Леонід Ємець та інші. – Ред.), яких теж називають новими обличчями, зможуть реалізуватися у 2018-му? Є думка, що вони свій шанс вже проґавили.

– Як на мене, їм бракує суб’єктності. Єврооптимісти весь час намагалися десь бути – спочатку у політичному колі Петра Порошенка, потім – Міхеіла Саакашвілі.

Але мене найбільше дивує, що люди, які називають себе новими обличчями, після Євромайдану у 2014-му розбіглися по тих партіях, де їм гарантувалося місце.

Єврооптимісти не пройшли свій випробувальний шлях помилок. Натомість, вони просто захотіли одразу отримати абонемент у вищу політичну лігу.

Єврооптимісти цей абонемент отримали, але не розуміли, що за нього є своя ціна.

– Саакашвілі можна вважати новим обличчям у політиці у 2018-му?

Певне, ні. Саакашвілі взагалі не український політик з однієї, дуже простої причини – він не має громадянства.

Людина без громадянства не може бути політиком, бо вона втрачає мету своєї політичної діяльності.

– Що із Саакашвілі буде у 2018-му?

Сподіваюся, що Міхеіл Саакашвілі у наступному році буде живий-здоровий та енергійний. Але я не впевнений, що він перебуватиме в Україні на той час.

Богдан Амінов.