Павло Клімкін розповів, що шукає команду для парламентських виборів. Міністр після своєї заяви про відставку дав велике інтерв’ю Вікнам СТБ.
Дипломат зізнався, що стримував себе від різких виразів на посаді, але тепер може говорити, що думає:
– Є певна логіка політкоректності. Іноді хочеться сказати різкіше, але ти це не робиш. Тепер можу говорити майже все, що завгодно.
Факти ICTV зібрали найважливіше з інтерв’ю Павла Клімкіна – якими досягненнями на своїй посаді пишається політик, що вважає своїм провалом, з ким піде на парламентські вибори, про що говорив з Володимиром Зеленським та як вів перемовини з Сергієм Ларвовим.
Три найяскравіші спогади на посаді міністра
Один із важливих для мене моментів – початок. Коли тобі телефонують о 4.00 ночі і кажуть, що відбувається на фронті, а ти заварюєш собі каву і починаєш дзвонити, щоб вплинути на Росію – просити заяви, просити дії, просити санкції.
Розрив мозку для мене – це малайзійський літак. Коли я зрозумів, що трапилось. Ми в принципі мало спали, але тоді я три дні не спав.
Навпаки мегапозитивний момент – це Томос. Ця служба тривала п’ять годин. Навіть втомленості не відчувалось. Це було мегапіднесення.
Читайте: У Раду внесено подання про відставку Клімкіна, Полторака і Грицака
Третій момент – відомі 18,5 годин в Мінську. Це було дуже складно з точки зору емоційності. Колись я про це говоритиму більше.
Для мене було важливо, як ми змогли зреагувати з німецькими і французькими друзями на накати, на прямі погрози. Ніхто не здався.
Про Лаврова і пляшку
Лавров, користуючись тим, що Мінськ – це майже вдома, повів в окрему кімнату мене і моїх французького і німецького колег, замовив пляшку і почав казати – давайте почнемо переговори з того, що вип’ємо.
На мене дивиться Лоран Фабіус, французький міністр – чи можна пити. Я кажу: Ну наллємо.
Німецький міністр Франк-Вальтер Штайнмайєр теж на мене з іншого кута дивиться, я йому киваю.
Ми почали з доволі складної розмови. Лавров всім своїм виглядом показував – я тут не головний.
Взагалі російська модель переговорів – це повністю Путін. Тільки він говорить, іноді щось вставляє Лавров. Все вирішує одна людина.
Про Томос та чвари між Епіфанієм та Філаретом
Томос – це не те, що ми можемо збагнути сьогодні, завтра чи післязавтра. Це для поколінь. За 10-20 років ми побачимо значення цього рішення зовсім по-іншому.
Конфлікт – це багато в чому особисте. Росія це використовує, каже: Ну бачите, ми ж казали, що буде конфлікт. Але наші партнери ставляться спокійно.
Про найбільшу перемогу
Ми нічого не здали за ці п’ять років. У нас є друзі і партнери, які поважають Україну.
Ніхто не може сказати, що він зробив все, що міг. Якщо б все було суперово, наші хлопці були б вдома, а не в російських в’язницях. У нас би не було війни.
Про найбільший провал
Це питання для істориків і для журналістів. Для мене це те, що ми не змогли звільнити політичних в’язнів. Є багато історій, які б ми могли зробити по-іншому, але ця болить.
Про призначення Олени Зеркаль
Дуже важливо, щоб вона довела всі позови проти Росії. Ми цим займались 4,5 років. Рішення за нею, але вона не може розпорошуватись на багато інших питань.
Я говорив з нею. Вона мені так і сказала, що дуже важливо сконцентруватись на тому, що у неї є.
Про заяву Богдана щодо референдуму
У нас в країні політичний маразм. У нас всі реагують на слова про референдум від голови Адміністрації президента – не конституційного органу, який є допоміжним для президента. Коли президент висловить свою точку зору, тоді реагуватимемо.
Потрібно заспокоїтись і не розкручувати хайп. Референдум під час війни я уявити собі не можу.
Про розмови з Зеленським
Їх було дві. Одна була дуже довга. Ми обговорили багато тем, в основному зовнішньополітичних. Це був обмін ідеями.
Мені сподобалось. Це була дуже позитивна розмова. Я відчув, що він щиро хоче реальних системних змін в цій країні.
У мене є багато ідей, як змінювати цю країну. Деякими з них я з ним поділився.
Обговорював і одну зі своїх улюблених тем – подвійне громадянство. Я йому сказав, яка у мене думка.
Ми можемо піти на подвійне громадянство, але за чітких умов, які будуть прописані і які будуть обговорені з людьми.
Є країна-агресор. Це визначено законодавчо. Тому ми можемо сказати, що Росію в контексті подвійного громадянства до звільнення Донбасу і Криму не розглядаємо.
Я ніякого другого паспорту не братиму. Мені вистачає українського.
Про допомогу Зеленському
Я готовий допомагати, оскільки я цим займався багато років. Я знаю не тільки питання Донбасу і Криму. Є питання стосовно внутрішніх перетвореннь, по Європейського Союзу, по НАТО.
Це не про мене і не про нього. Це про Україну.
Коли президент просить допомоги, то будь-який українець має на це зреагувати. Це моя мегапринципова позиція.
Про похід на вибори
Я дуже б хотів знайти команду однодумців, у яких було б достатньо ідей і драйву міняти країну. Я поки що її не знайшов.
Я не хочу йти в політику заради політики. У мене немає цілі потрапити в Раду.
Але якщо я це зроблю, я хочу показати абсолютно європейську чесну кампанію. Хочу показати всім приклад. Це моя емоційна мрія.
Показати емоційну, дуже класну, чесну, європейську історію – як можна зробити з друзями дуже чесний драйв.
Хочу знайти шлях, щоб впливати на реальні перезавантаження і перетворення в країні.
Про пропозиції приєднатись до політичних сил
Я з багатьма розмовляв. Але ідеалу поки що для себе не знайшов. Шукатиму далі.
До Слуги народу ще не кликали.
Зі Славою (Святослав Вакарчук, – Ред.) розмовляв. Я його дуже поважаю. Він реально класний. Питання не тільки в принципах, а в ідеї і людях, які це робитимуть. Мені він дуже імпонує, але потрібно зрозуміти, що далі.
Про Солідарність
Я був частиною цієї зовнішньополітичної команди. Я вважаю, що ми за ці п’ять років зробили багато суперових речей.
Без цієї команди не було б санкцій проти Росії, не було б Томосу, Росія б точно пішла вперед. Але я ніколи не був частиною цієї політичної команди.
Я ще не визначився. На сьогодні я не бачу проектів, які повністю відповідали б тому, що я хочу.
Більше дивіться у відеоінтерв’ю:
