Партизан Володимир Жемчугов про зброю за 300 грн та розвіддані на ОLX

У це складно повірити, але у ХХІ сторіччі досі існують партизани. Це самоорганізовані рухи на окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Вже шостий рік вони ведуть підпільну війну – підривають важливі для бойовиків об’єкти, передають оперативну інформацію українській армії та захищають свої домівки.

Один з таких людей – Володимир Жемчугов.

Зараз дивляться

У 2014 році він був успішним бізнесменом і працював у Грузії, але події на Донбасі змусили його повернутись додому. Тоді на Луганщині чоловік створив мережу українських партизанів. Він провів понад 30 операцій зі знищення військових об’єктів ворога та особового складу окупаційних військ, але у 2015 році внаслідок підриву на розтяжці потрапив у полон бойовиків, де провів понад рік.

Внаслідок масштабного обміну у 2016 році його повернули до України. Тут Жемчугова удостоїли звання Героя України. Але не за партизанський рух, а за те, що не здався у полоні.

В ексклюзивному інтерв’ю журналісту Фактів ICTV Володимиру Михайлову він розповів, як працюють партизани, де беруть зброю, як спілкуються між собою та чому їх досі не визнають на міжнародному рівні.

Далі – пряма мова.

Про різницю між партизнами і підпільниками

У кожному місті є і залишаються партизанські осередки, але ми чітко розділяємося. Ми називаємо партизанами тих, хто не побоявся взяти в руки зброю. Підпільниками – тих, хто збирає розвіддані про пересування військ, російських солдатів, важливу доказову базу. Підпільників дуже багато.

А тих, хто воює, в Луганській області не так багато, але, на моє щастя, дуже багато в Донецькій області. Підірвали когось, вбили когось, підірвали комунікацію – там більше інформації, ніж в Луганській області.

Про те, де взяти зброю

У 2014 році велика частина партизанських осередків, з якими я працював, купували зброю за мої гроші. Я привозив з Грузії кошти – в літаку можна провозити, не декларуючи €10 тис., і ми купували зброю у козаків.

А коли в серпні під Краснодоном розбили українську армію, і вона відступила, тоді було багато українського трофейної зброї.

Наприклад, якщо в травні 2014 роки ми купували російські автомати за $200, то вже в серпні український автомат Калашникова у циган в Сніжному можна було купити за 300-400 грн.

Якщо неможливо партизанам передати детонатори, передають гроші. Це легше. А там козаки і росіяни продовжать торгувати зброєю. На військових базах у росіян погана зарплата і вони не проти підзаробити “лівака”.

Ми дуже багато купували і у російських солдатів, і у козаків зброї і боєприпасів.

Про гроші

Я рахував, що витратив $25-30 тис., але я не шкодую.

Це мій дім і мої близькі – там була моя мама, сестри, люди, які не могли себе захистити. А куди витрачати ці гроші, якщо не захищати себе? Прийшли до мене додому, забирають його у мене, вбивають моїх рідних. Для чого тоді ці гроші, якщо не захищати себе в своєму ж домі?

Про зв’язок

У 2015 році з метою безпеки була розроблена конкретна система роботи – ми спілкувалися тільки через месенджери.

Все було поставлено так, щоб, якщо візьмуть когось із нас, один не міг здати іншого і навпаки. Ми допомагали один одному вибухівкою, детонатором, зброєю, грошима за допомогою закладок, спілкуючись тільки через месенджери.

Про допомогу від українських військових

Ми приїжджали неодноразово в 2014 році в Дебальцеве і Краматорськ на військовий аеродром, але там нас не сприймали всерйоз – у нас паспорти з місцевою пропискою, у більшості прізвища російські, а з боку луганської та донецької влади тоді було багато зради.

Про передання даних

Все літо 2014 року підпільники у відкритому зв’язку мобільним телефоном повідомляли інформацію. Тільки в 2015 році перейшли з розмови на мейли, месенджери.

У кожної бригади були свої розвідпідрозділи. Ми спілкувалися з ними, привозили і передавали їм дані. Щоб часто не їздити, брали спеціальні мейли і скидали інформацію туди.

За допомогою простих програм Windows, навіть не військових, можна закодувати інформацію – будь-який файл Word або Excel.

Можна користуватися різними сайтами. Наприклад, заходити на сайт купівлі побутової техніки або OLX і в коментарях або особистому листуванні передавати дані – це теж дуже складно відстежити.

Про почерк партизанів

Все, що вибухає доцільно – машини, комунікації, склади, мости, залізниця – робиться партизанами. Українські розвідувально-диверсійні групи можуть заходити вглиб території максимум на 10 км. Потрібно мати постійний запас води, продуктів і не потрапити в поле зору місцевих жителів.

А там донецькі степи – дуже мало “зеленки”, щоб сховатися. Тому українська армія не може так далеко заходити.

Про проблему легалізації партизан

Я був в Європі, виступав в ПАРЄ, в Бундестазі, у Вашингтоні, і всюди мені говорили дипломати – Не називай себе партизаном. У міжнародному юридичному кодексі партизани – це незаконні озброєні формування.

Вони не розуміють, як в ХХІ столітті можуть бути партизани. Це повинні бути підрозділи МВС, СБУ, але не цивільні. Цивільним не можна давати в руки зброю.

Тому юристи повинні з цим попрацювати і придумати терміни, які можуть бути прийнятні для світової спільноти.

Більше дивіться у відеоінтерв’ю:

Нагадаємо, раніше Факти ICTV спілкувалися з Героєм України, генерал-майором Ігорем Гордійчуком. Він розповів, як чекав підмоги на День незалежності у 2014 році, як його нагороджували на параді 2016- го і про те, чому участь в параді – це честь.