28 квітня Україну сколихнула новина про те, що Кабінет міністрів вирішив звільнити голову правління Нафтогазу Андрія Коболєва, який перебуває на посаді понад сім років.
Це більше нагадує заплановану акцію, аніж звичайний збіг обставин. І вона ставить під загрозу деякі інтереси України.
Невдовзі ми можемо побачити неприємні сигнали від наших міжнародних партнерів та, зокрема, Міжнародного валютного фонду.
Факти ICTV розповідають, чому звільнили Андрія Коболєва і чого очікувати після цього рішення.
Фантомне звільнення
Уся історія зі звільненням Коболєва носить дещо неоднозначний характер. Хоча б через те, що сам голова Нафтогазу до останнього не знав, що його звільнили.
– Про “звільнення” дізнався з новин. Коментувати не можу. Жодних заяв не писав, – написав Коболєв за кілька хвилин після поширення інформації у ЗМІ.
Хоча згодом Кабінет міністрів підтвердив інформацію, багато хто вже встиг назвати рішення уряду незаконним з огляду на те, що відповідне рішення мала би ухвалювати наглядова рада Нафтогазу.
Фактично Кабмін проігнорував так звану реформу корпоративного управління, метою якої було запобігти подібним рішенням влади.
Інвестиційний банкір Сергій Фурса вважає, що рішення про звільнення Коболєва це все одно, що “поглумитися” над реформою.
– Коболєва звільнили, незважаючи на діючий контракт. Незважаючи на те, що немає повноважень звільняти. Незважаючи на те, що є незалежна наглядова рада, яка і повинна захищати держкомпанії від забаганок українських політиків. Але забаганки політиків перемагають, – пише Фурса.
На місце Коболєва одразу ж призначили Юрія Вітренка, який обіймав посаду виконувача обов’язків міністра енергетики і якого Рада кілька разів не змогла призначити міністром енергетики.
Складається враження, що керівники держави просто не змогли знайти місця Вітренку в Кабміні і вирішили призначити свою людину в Нафтогазі, тим самим повернувшись до ручного управління державними компаніями.
– Ухвалене Кабінетом Міністрів рішення є юридичною маніпуляцією. Відсторонення Наглядової ради на дві доби заради ухвалення рішення про звільнення голови правління є наругою над засадничими принципами корпоративного управління державними підприємствами.
Згідно зі Статутом Нафтогазу та законом Про акціонерні товариства подання загальним зборам пропозицій щодо призначення або звільнення голови правління разом з відповідним рішенням наглядової ради належать до виключної компетенції наглядової ради та не можуть бути передані на рівень загальних зборів акціонерів, – пишуть у Нафтогазі.
Ініціатива Офісу президента
У Кабміні своє рішення пов’язують із діяльністю всього правління Нафтогазу, яке замість обіцяного прибутку показало неймовірні збитки.
– Чистий консолідований збиток групи компаній Нафтогаз у 2020 році становив 19 млрд грн. Водночас у затвердженому Кабінетом Міністрів фінансовому плані компанії передбачалося отримання 11,5 млрд грн прибутку. Відповідний фінансовий план запропонувало саме керівництво НАК Нафтогаз України у грудні 2020 року, – повідомляють у прес-службі Кабміну.
Та чи справді все так просто? Політолог Володимир Фесенко пише, що джерела, близькі до Офісу президента, кажуть про невдоволення рішенням Коболєва про підвищення ціни на газ.
Проте все це – формальні причини. Тож потрібно ще трохи зачекати, щоб побачити дії влади і дізнатися про неформальні підстави рішення.
У коментарі Фактам ICTV політолог Ігор Рейтерович заявив, що серед неформальних причин можна виокремити монополію Нафтогазу.
– Нафтогаз перетворився на неприродну монополію, іншими словами – державу в державі, яка диктувала свої умову владі щодо визначення тих чи інших цін на газ. Історія з підняттям тарифів, де Нафтогаз вийшов “переможцем”, оскільки він залишився єдиною компанією, яка надавала ці послуги, є дуже показовою.
На мою думку, владі це не дуже сподобалося, оскільки вона була змушена пристати на умови, які їй диктують. Крім того, Коболєв є апологетом вільного ринку, але в його розумінні, з домінуванням монополії Нафтогазу, – вважає Рейтерович.
Фесенко також вважає, що рішення влади про зміну керівництва Нафтогазу може бути пов’язане із безпосередньою діяльністю Коболєва, рішення якого інколи суперечили державним інтересам.
Тобто Нафтогаз навіть за наявності наглядової ради важко було назвати державною компанією.
– Самоуправство і безконтрольність Коболєва і керівництва НАК Нафтогаз України викликали невдоволення ще в Гройсмана, коли той був главою уряду.
Але складалося відчуття, що Коболєв непотоплюваний і ніякий уряд йому ні указ. Виявилося, що все ж таки ні. Коболєв спирався на підконтрольну йому Наглядову раду, – пише Фесенко.
Однак у Нафтогазі пов’язують рішення влади із запасом ліквідності.
Директор зі зв’язків з державними регуляторними органами і зацікавленими сторонами групи Нафтогаз Альона Осмоловська каже про те, що нині він найбільший серед усіх державних компаній і сягає еквіваленту 57 млрд грн.
Навіть якщо й припустити, що наміри влади в цьому питанні були добрими, скоро нам доведеться зіткнутися з наслідками, зокрема і на міжнародній арені.
Суди та МВФ
Через звільнення Коболєва в Україні виникають дві основні проблеми. По-перше, це судові процеси, адже з головою Нафтогазу у березні 2020 року уклали контракт на чотири роки.
Щонайменше, очільник Нафтогазу може захотіти отримати кошти за свій контракт у повному розмірі. На думку Рейтеровича, Коболєв отримає передбачені виплати, що означатиме значні втрати для бюджету.
Другий негативний сигнал ми вже отримали на міжнародній арені. Міжнародний експерт з питань національних економік України, Росії та країн колишнього СРСР Андерс Аслунд вважає, що тепер в Україні не можна говорити про корпоративне управління.
– Це обурює. Керівника Нафтогазу Андрія Коболєва звільнив уряд України, а наглядову раду навіть не поінформували. Після цього український уряд не може заявляти про наявність будь-якого корпоративного управління, – пише Аслунд.
Але найгірший сигнал може прийти від МВФ, транш якого Україна прагнула отримати до кінця 2021 року
Наші міжнародні партнери підтримували створення вільного ринку газу, навіть якщо до його формування й могли бути претензії.
– Співпрацю у цих напрямах поставлять на паузу. Наскільки вона затягнеться – залежатиме від перших кроків Вітренка на новій посаді. Якщо наші міжнародні партнери побачать, що курс змінився і змінився суттєво, йтиметься про постійне втручання держави… я боюся, що ми можемо забути про кредити МВФ до кінця року.
Якщо ж Вітренко подасть план, де основні напрацювання попередника у формуванні ринку газу збережуть, і не буде суттєвих суперечностей з тими енергетичними пакетами, які діють в ЄС, можливо, що після нетривалої паузи співпраця відновиться. І більше про це питання не згадуватимуть, – вважає Рейтерович.
У будь-якому разі, слід готуватися до можливої реакції з боку МВФ, адже Україна взяла на себе зобов’язання щодо реформування ринку газу.
Потрібно буде знайти виправдання своїм діям на міжнародній арені, адже в очах МВФ це може бути прямим порушенням зобов’язань України.
Звільнення Коболєва ще неодноразово відгукнеться Україні протягом цього року. Суди і проблеми з МВФ – найменше про що можна нині казати.
Владі варто задуматися про рішення, які суперечать українським законам, навіть якщо вони йдуть на користь державі.
Держава, що вища за свої закони, – це завжди шлях у нікуди.
