Значився живим у списках РФ, а повернули мертвим: у Харкові судять обвинувачених у викраденні АТОвця
Андрію П. (прізвище приховане на прохання рідних загиблого) було 57 років, коли у квітні 2022 року до його будинку в Іванчуківці Ізюмського району Харківської області увірвалися озброєні бойовики.
Вони викрали його з дому, більше рідні його ніколи не бачили. У 2023 році Росія повернула до України тіла загиблих українців, серед них був і Андрій. Слідчі вирахували окупантів, яких вважають причетними до його викрадення.
За даними слідства, це троє військовослужбовців російської армії: Айрат Азімшин, Сафарал Андріанов та Асланбек Кабардов. У Шевченківському районному суді Харкова почали слухати справу, окупантів судять заочно – всі троє втекли під час звільнення Ізюмщини. Їх оголосили у розшук.
Викрадення Андрія
За інформацією слідства, 11 квітня 2022 року Андрій П. разом з товаришем перебував в своєму будинку в Іванчуківці Ізюмського району, коли раптом до нього під’їхав бронеавтомобіль Тайфун.
Звідти вискочили озброєні бойовики, спитали Андрія П. Будинок обшукали, питали про зброю, Андрія примусили сісти в машину й повезли у невідомому напрямку. Більше його не бачили.
– Андрій П. на момент затримання був цивільною особою, але з 2016 до 2022 років він був учасником АТО. А військові РФ, коли заходять і окуповують будь-який населений пункт, перше, що роблять – встановлюють учасників АТО, поліцейських, мисливців. Є картотека, списки осіб зі зброєю. Цих осіб вони затримують, застосовують тортури, полони і навіть вбивають, – розповів слідчий відділу розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, слідчого управління Нацполіції в Харківській області.
На прохання ми не називаємо його ім’я та прізвище.
Тривалий час окупанти не мали доступу до картотеки, її заховали в архіві сільської ради, розповідає слідчий. Але одного разу хтось з місцевих жителів показав бойовикам схованку.
– Військові РФ увірвалися в це приміщення, знаючи вже де саме розташована ця картотека, взяли її та одразу поїхали за всіма адресами учасників АТО, зокрема, до Андрія П., – повідомляє слідчий.
Одному з чоловіків вдалося втекти, йому довелося переховуватися в лісі, щоб не потрапити до рук окупантів, повідомляють в Харківській обласній прокуратурі.
– Один з очевидців – теж колишній учасник АТО – розповів, що окупанти вишукували у селі проукраїнськи налаштоване населення. Розуміючи, що його життю загрожує небезпека, він сховався у лісі, де перебував до деокупації Збройними силами України. Жив у землянках, а небайдужі громадяни допомагали з їжею, – повідомляє Харківська обласна прокуратура.
Того дня бойовики російської армії арештували не тільки Андрія П., а ще двох чоловіків. Є підтвердження, що вони перебувають у полоні, це розслідується в інших кримінальних провадженнях, розповідає слідчий Нацполіції.
Є інформація від російської сторони, що вони живі, але й Андрій П., згідно з інформацію, яку надавала Росія, був живий. Це виявилось брехнею.
– Андрій П. також, згідно з інформацією, був живий. Ця інформація виявилася неактуальною. Коли держава-агресор відповідала, що він в полоні, він вже був мертвий, – каже слідчий.
Є державне підприємство Український національний центр розбудови миру – ця організація займається встановленням та підтвердженням факту перебування особи у полоні, пояснює слідчий. Інформацію центр отримує від російської сторони.
– Було декілька відповідей, повторні запити, вони знову нам повідомляли, що Андрій П. перебуває полоні. Але коли його тіло передали на територію України, на ньому була бірка з датою смерті: сьомий місяць 2022 року, – каже слідчий Нацполіції.
У грудні 2023 року під час репатріації тіло колишнього військовослужбовця передали Україні. Досі не відомо як Андрій П. опинився на території Росії, де саме його утримували, каже прокурор Харківської обласної прокуратури Михайло Мартиш, який є обвинувачем у цій справі.
– Після незаконного позбавлення волі потерпілого утримували в невстановленому місці. Як саме він потрапив на територію РФ, наразі достеменно не встановлено. Відомо, що в полоні він загинув, – каже Мартиш.
Треба було встановити чи дійсно повернуте тіло належить потерпілому, каже прокурор. Для цього призначили низку молекулярно-генетичних (ДНК) експертиз.
– Відібрали зразки біологічного матеріалу у родичів, проведено відповідні дослідження. Отримані експертні висновки підтвердили, що Україні повернули саме тіло потерпілого, – каже Мартиш.
Але слідству досі не відомо, як саме помер Андрій чи застосовувалися до нього тортури.
– Наш експерт оглядав тіло у березні 2024 року, а згідно з біркою, яка була на тілі, смерть настала у 2022 році. Звісно, що тіло вже було в такому стані, що причину смерті встановити було неможливо. Цитую абзац з підсумку експерта: “Всі кістки скелету, черепа, хребта, кінцівок та тазу були у наявності. Ушкоджень кісток немає”. Тобто казати про кульове поранення або побиття, такого не було, згідно з висновком.
Але ми всі вже не раз бачили осіб, які повертаються з полону, наші військові й цивільні розповідають як там поводяться з нашими полоненими. Це голод і жахливі умови. Андрій П. 1964 року народження – це немолода особа, він міг просто не витримати таких умов утримання, – каже слідчий.
Як ідентифікували окупантів
Під час досудового розслідування вдалося встановити імовірних викрадачів Андрія.
– Після аналізу значного масиву інформації було встановлено причетність трьох військовослужбовців ЗС РФ до вчинення злочину. Наразі вони оголошені в міжнародний розшук та перебувають на території держави-агресора, – каже прокурор.
Встановити окупантів допомогла цифрова база SORC, створена харківськими поліцейськими разом з айтівцями, розповідає слідчий Нацполу. Там зібрана вся наявна інформацію про ворога – основою послужили документи, залишені окупантами у приміщеннях, які вони використовували як штаби.
Під час блискавичного контрнаступу українських захисників у вересні 2022 року ворог так швидко тікав, що залишив цифрові та паперові документи про склад підрозділу, розташування, бойові завдання, нагородження та навіть документування вчинених ними злочинів.
– Цих документів тисячі, десятки тисяч, я навіть не можу сказати скільки. І досі наш відділ щодня вивчає ці документи, завантажує в базу SORC. В Іванчуківці стояла комендатура і дуже велику кількість документів вони там залишили. Завдяки цій інформації ми розуміли який саме підрозділ перебував в той час на території села, список особового складу на території цього підрозділу з прізвищами, іменами, без фотографій хіба що, – розповідає слідчий.
Оперативні підрозділи встановили фото окупантів, їх надали на упізнання свідкам.
– Ми приїжджали до свідків затримання Андрія П. Він же на той момент був на подвір’ї не один. У нас три прямих свідки, які бачили його затримання. І вони сказали: так, я пам’ятаю цього, цього і цього. На військовому Тайфуні вони приїхали не одні, їх було багато, з десяток, але ці троє були головні. Їх впізнали, – розповідає слідчий.
За даними СБУ, це:
- Айрат Азімшин – командир взводу 6 окремої танкової бригади РФ;
- Сафарал Андріанов – заступник командира взводу 6 окремої танкової бригади РФ;
- Асланбек Кабардов – командир автомобільного відділення 26 танкового полку збройних сил РФ.
Усі троє окупантів входили до складу окупаційних угруповань Росії, які брали участь у захопленні селища Іванчуківка Ізюмського району. Як встановило розслідування, перебуваючи на території тимчасово окупованої громади, вони брали участь у масових репресіях проти місцевих жителів, повідомляє СБУ.
Їх судять за порушення законів і звичаїв війни, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України в редакції 2022 року). Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на термін від восьми до 12 років.
Особливості розслідування
Росіяни повернули до України тіло, позначивши, що воно належить людині, яка за іншими даними перебувала в полоні. Треба було встановити, чи дійсно повернуте тіло належить потерпілому, каже прокурор.
Водночас кожне репатрійоване тіло проходить ДНК-експертизу, адже Україна не довіряє російській стороні, яка дуже часто вказує недостовірні дані.
До того ж, такі розслідування досить складні, адже йдеться про воєнні злочини, скоєні ворогом під час окупації. Часто потерпілі бояться про це розповідати або взагалі хочуть забути, каже слідчий.
Доводиться переконувати потерпілих, шукати свідків, а часто це територія неподалік зони бойових дій. До того ж, люди можуть пам’ятати лиш невеличкі деталі: позивний або звання кривдника, інформацію доводиться збирати по крихтах.
– Вони бояться, що завтра знову повернуться окупанти, тому часто не хочуть з нами спілкуватися. Свідки, потерпілі кажуть: “В мене вже відболіло! Як ви мені допоможете? Повернете майно? Здоров’я? Ні? Не чіпайте мене”. Або питають який сенс в заочному судочинстві. Але відповідь така, що через п’ять років – це взагалі буде зробити неможливо. Ми документуємо воєнні злочини, проводимо огляд місця події, допитуємо, влаштовуємо слідчий експеримент, робимо експертизи, доводимо справи до суду, бо через п’ять років може не бути потерпілих і свідків, – каже слідчий.
Хоча судочинство заочне та, здебільшого, засуджені лишаються не впійманими, воєнні злочини розслідуються дуже серйозно, каже поліцейський.
– Ми розслідуємо як звичайне кримінальне провадження. Тут немає ніякого спрощеного формату. Навпаки, в цих провадженнях підозра погоджується не з прокурором району, не з прокурором області, а з процесуальним прокурором Офісу генерального прокурора. Це не значить, раз немає очного підозрюваного, то підписали й пішли. Ні, навпаки, це важче, бо ці справи розглядають під мікроскопом, – каже слідчий.
Суд почав слухати справу
Справу почав слухати Шевченківський районний суд Харкова, обвинувальний акт ще не оголошений, каже обвинувач Михайло Мартиш. Після його зачитають, суд визначить порядок дослідження доказів та перейде до розгляду матеріалів по суті.
У кожного обвинуваченого є адвокат, якого їм безкоштовно надала Україна.
Захисник Айрата Азімшина Станіслав Зеленський повідомив, що в заочному судочинстві є свої особливості, зокрема, під час розгляду справи у суді, він повинен висловлювати позицію, узгоджену із підзахисним, наприклад, щодо міри покарання.
Але зв’язатися з ним можливості немає, адже, за даними слідства, підзахисний перебуває на території країни-агресора. Але захисник все одно виконуватиме свої обов’язки максимально професійно, зокрема, зможе висловлюватися щодо доказів у справі.
– Поки суд не розглядав питання закриття судового розгляду, тому все можна буде почути в суді, – сказав захисник.
