Тараканівський форт на Рівненщині вражає своєю загадковістю та містичністю.
Зведений росіянами наприкінці 19-го століття, він був дивом інженерної думки та справжньою перлиною оборонної архітектури. Форт збудували на випадок війни з Австро-Угорщиною. Щоправда, фортеця так і не виконала свого прямого завдання, російських солдатів відправили на Далекий Схід воювати з японцями. Тож оборонну споруду без бою на рік захопили австрійці.
«Через рік в червні 1916-го року, коли почався Брусилівський прорив, форт уже відбивали російські війська, якраз вони завдали і найбільших руйнувань, тобто той народ, який його будував, той його фактично й зруйнував», – говорить науковий співробітник відділу історії історико-культурного заповідника міста Дубна Юрій Пшеничний.
Тараканівський форт був справжнім військовим містечком. Тут жили зо три сотні солдатів та офіцерів із сім’ями. На території оборонної споруди було все необхідне – продовольча база, пекарня, криниці, а також телеграф, лазарет і навіть церква, про що нині свідчить хрест на одній із напівзруйнованих стін. За понад сто років форт бачив чимало окупантів. Звідси і безліч легенд, пов’язаних зі спорудою. Кажуть, ночами тут бродять привиди солдатів.
Не здобувши бойової слави, форт вражає своєю містичністю. Кажуть, якщо вночі уважно прислухатися – чути марш солдатів. А ще ходять легенди – що у фортеці є диво кімната непідвладна часу. Стрілки годинників тут то прискорюють, то уповільнюють свій хід.
Напівреальні, часом навіть фантастичні оповіді зачаровують відвідувачів зруйнованої фортеці. Старожили розповідали, що чули, як німці тут розробляли секретну зброю. А коли 1944-го відступали –– залили нижні яруси фортеці бетоном, аби ніхто не скористався секретним озброєнням. А ще кажуть, що тут безслідно зникали люди.
«Не може нікого залишити байдужим напис на стіні, що зробили різні люди, що тут загубилися, ще десь в другій половині 20-го століття – на написі є прізвище і ім’я та по-батькові? замість дати смерті – досі чекаємо – це свідчить про небезпеку на форті для всіх бажаючих оглянути його», – каже Юрій Пшеничний.
З кожним роком форт дедалі більше руйнується та заростає бур’яном. Господарювати тут працівники історико-культурного заповідника «Дубно» не мають права – споруда належить Міністерству оборони. Та історики зізнаються: пам’ятку і не потрібно ремонтувати – адже саме такий стан і приваблює сюди тисячі туристів. І хоча більшість відвідувачів нічого не знає про Тараканівську фортецю – її руїнами милуються годинами.
Тут не мають права працювати екскурсоводи, аби не наражати людей на небезпеку. Вона тут на кожному кроці. Та місцеве населення знає про форт достатньо – тож стають чи не кращими за істориків провідниками. Дістатися пам’ятки туристам нескладно – від траси Київ-Чоп до села Тараканів усього декілька хвилин автомобілем. Хоча інфраструктура тут не розвинена, та охочі завжди можуть переночувати у Дубно – в місцевих готелях.
//Катерина Вознюк, «ФАКТИ», ICTV