Це було не дарма: вісім років тому розпочався найтрагічніший етап Революції гідності

Сьогодні згадуємо справжні дні єднання українців, які вистояли у час, коли здавалося, все програно. 18 лютого почалася остання битва Революції Гідності, котра для багатьох українців і справді стала останньою.

18 лютого відбулася мирна хода активістів Майдану до Верховної Ради, що переросла у масові зіткнення з силовиками. Люди вимагали від влади рішень для виходу з кризи і врегулювання ситуації в країні, насамперед обмеження повноважень президента України шляхом повернення до Конституції України 2004 року.

Фото: Depositphotos

Тодішня влада стягнула до урядового кварталу великі сили міліції (тодішня поліція, – Ред.), БРТ та два водомети, а у Маріїнському парку зібралися сотні тітушок.

На вулиці Шовковничній проти демонстрантів бійці спецпідрозділу Беркут застосували світлошумові гранати та помпові рушниці. Сутички між силовиками та євромайданівцями відбулися також у Маріїнському парку з боку метро Арсенальна.

О 16 годині міліція відтіснила протестувальників до Жовтневого палацу, а на вулиці Грушевського беркутівці захопили барикади та почали їх руйнувати. Також міліція зайняла Український дім і взяла під контроль Європейську площу.

Фото: Depositphotos

Тоді в СБУ заявили про проведення антитерористичної операції на території всієї країни. Вони заявили, що готові “навести лад” всіма доступними способами. Почали закривати центральні станції метро, а згодом зупинили його повністю. Через чотири години силовики почали ще один штурм Майдану за допомогою бронетехніки.

У бік активістів безперервно летіли світлошумові гранати, а в бік Беркуту – піротехніка. На Майдані загорілася барикада, біля Будинку профспілок – намети. З боку Інститутської мітингувальники підпалили покришки. Через деякий час утворилася суцільна смуга полум’я, яка заважала пройти правоохоронцям.

— Вже зі сцени почали кричати, що будинок профспілок горить. Забігаю в профспілки, деякі люди намагаються евакуюватися, а дехто на кухні ріже ковбаску на бутерброди, хоча там нагорі вже все горить, – згадує учасник Революції Гідності Іван Пішта.

Пізно увечері загорівся Будинок профспілок. У будівлі були заблоковані люди, але їх вдалося вивести на вулицю. Після цього Банкова запросила на перемовини опозицію.

Того дня загинуло 22 людини і сотні були поранені. Потім Беркут два дні намагався взяти штурмом Майдан, але марно. А вже вранці 20 лютого самооборона пішла у наступ на Інститутській, де потрапила у пастку і силовики прицільно і цинічно розстріляли десятки активістів.

Фото: Depositphotos

Сьогодні ніхто з учасників Революції Гідності, з якими поспілкувалися Факти ICTV, ні про що не шкодує.

— Я багато разів, мільйони задавав це питання, ні не дарма. Мені шкода, що це моя дитина. Не дарма, тому що Україна міняється. Переміни відбувається в головах людей і це важливо, – каже Володимир Голоднбк, батько Устина Голоднюка, який загинув того дня.

Опорою для всіх у ті дні були й волонтери, які годували, лікували та оперували поранених.

Читайте також

День пам’яті Небесної Сотні: з чого все почалося та історії героїв Майдану