Історія про відвагу бути собою: яка книга допомогла Златі Огнєвіч впоратися зі страхом під час війни

Українська співачка Злата Огнєвіч поділилася книгою, яка допомогла їй примиритися зі страхом під час війни в Україні.

В рубриці Книжка для зірки вона виділила роман Елізабет Гілберт Місто дівчат. Це історія про незвичайне кохання, на яке наклала тінь війна, а також про відвагу бути собою і право жити так, як хочеться.

Під час війни ця історія особливо цінна, бо допомагає дозволити собі відчувати, легалізувати емоції та не соромитись почуттів.

– В цій книзі є зізнання бійця, солдата, який пройшов війну і який зізнається дівчині в тому, що він увесь час боявся. Боявся воювати, боявся натискати на курок, боявся обстрілів. І він плаче, коли про це розповідає. Він каже: я не можу собі як чоловіку вибачити цей страх. І тут дуже важлива думка лунає, що війна – це те, що з тобою сталося. Це не означає, що ти був народжений для війни – і це нормально. Нормально боятися іти воювати, – розповіла Огнєвіч.

Після 24-го лютого наш словник поповнився новим терміном – “провина вцілілого”. Ми стали країною з найпотужнішим волонтерським рухом у світі. І водночас – країною, де мільйони людей картають себе, що роблять недостатньо.

– В мене постійно є відчуття, що я роблю дуже мало, – зізналася Злата.

До тих, хто впізнає у цих словах себе, хто зараз у відносній безпеці, артистка має прохання – дбайте про себе і читайте книжки, які допомагають примиритися зі своїми почуттями.

– Особливо зараз, в таких умовах, не варто втрачати зв’язок з реальністю. Треба наповнювати своє життя рутинними справами. Якщо ви можете зробити собі мейк, вдягнути улюблений светрик – це нормально, робіть це. Якщо ви можете готувати якісь млинці – робіть це, готуйте. Треба наповнювати своє життя рутиною. Треба прийняти той факт, що вже не буде так, як було раніше. Треба жити тут і зараз, не чекати, коли це все скінчиться, – додала артистка.

Один із найпоширеніших запитів на гарячій лінії психологічної підтримки в Україні – саме провина вцілілого. Бо українці знають – кожна людина здатна змінювати дійсність і впливати на ситуацію. А отже – беруть на себе багато відповідальності.

– У нас це тече в крові. Ми українці так створені, це наш генотип. Це така національна риса, якою можна пишатися і завдяки якій ми зараз чинимо цей опір, – зауважила Огнєвіч.

У 20-их роках минулого століття в російській класиці з’явився тип літературного героя, який критики називають “маленький человек”. Він описує людину, яка має низьке становище в суспільній ієрархії, і саме це визначає її психологію, поведінку і прагнення.

Маленькі люди наробили в нашій країні великої біди. Щоб пережити це горе – Злата Огнєвіч читає книжки про великих людей, а також закликає мріяти та розбудовувати країну заради тих, чиє життя обірвали росіяни.

– З нами з усіма трапилась війна. І у цій війні є втрати, є біль. Але є і щастя. Є діти, є надія, є ми у цьому житті. Наша психіка, вона дуже гнучка. Вона налаштована на те, щоб впоратись з будь-яким потрясіння в житті. Я собі це повторюю як мантру: що б там не сталося – я з усім впораюсь, – додала співачка.

Читайте також

Мінкульт зафіксував понад 200 воєнних злочинів проти культурної спадщини України